XREFF.RU


Тема 17: Логопедична робота з дітьми із ЗПР



Если Вам понравился сайт нажмите на кнопку выше
Тема 17: Логопедична робота з дітьми із ЗПР

Тема 17: Логопедична робота з дітьми із ЗПР

Тема 17: Логопедична робота з дітьми із ЗПР

До дітей з труднощами в навчанні відносяться діти, що переживають через різні біологічні і соціальні причини і прояви (легких залишкових порушень функцій головного мозку, функціональної незрілості ЦНС, незрілості емоційно-вольової сфери, соматичної ослабленої, педагогічної занедбаності і ін.) стійкі утруднення в засвоєнні освітніх програм і шкільної адаптації за відсутності виражених порушень інтелекту, відхилень в розвитку слуху, зору, мовлення, рухової сфери (С. Шевченко).

Значну частку даної категорії складають діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Уповільнення темпу психологічного розвитку у дітей має різні причини і прояви: ЗПР психогенного походженняпов'язана з рано виниклими і тривало діючими несприятливими умовами виховання. У дітей спостерігається зниження мотивації навчальної діяльності і вольових компонентів особистості, нерівномірність розвитку психічних процесів (переважно порушення емоційно-вольової сфери).

Діти із ЗПР конституціональногопоходження (гармонійний психофізичний інфантилізм) характеризуються особливими труднощами на початку навчання в школі. Це пов'язано з тим, що їх розвиток відповідає складу дитини більш молодшого віку (переважання емоційних реакцій в поведінці, ігрових інтересів, недостатня самостійність, інфантильний тип статури та ін.).

ЗПР церебрально-органічного генезу зумовлена органічним ураженням ЦНС і виявляється у виснажуваності психічних функцій; порушенні розумової працездатності; недорозвиненні стійкості, перемикання і об'єму уваги; зниженні об'єму пам'яті; недорозвиненні зорово-просторового гнозиса і праксиса та ін.

ЗПР соматогенного походження пов'язана з тривалими хронічними захворюваннями, які приводять до фізичної і психічної астенії, зниження динаміки розумової працездатності, підвищеної виснажуваності уваги, зменшення об'єму пам'яті, невпевненості в собі, боязливості та ін.

Різні причини і механізми розладів розвитку при різних типах ЗПР зумовлюють неоднорідний характер труднощів в навчанні дітей і відмінності в прогнозах. Найбільш стійкі і виражені порушення як в емоційно-вольовій (органічний психічний інфантилізм), так і в пізнавальній діяльності спостерігаються при ЗПР церебрально-органічного походження. Що переважно саме вони вчаться з таким типом ЗПР й потребують у навчанні за програмою спеціальної загальноосвітньої школи та складають основний контингент шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з труднощами в навчанні.

У дітей із ЗПР виявляється сповільнений темп мовного розвитку і значна поширеність порушень мовлення(за даними різних авторів, від 39 до 95 % дітей із ЗПР мають різноманітні порушення мовлення). При ЗПР зустрічаються всі порушення мовлення, що спостерігаються у дітей з нормальним інтелектом, проте найбільш поширеними є порушення звуковимови, а також читання і письма. Характерною ознакою клінічної картини більшості дітей із ЗПР є складність мовної патології, наявність комплексу мовних порушень, їх зв'язок із спільними психопатологічними особливостями цих дітей. Недостатність мовної регуляції дії, труднощі вербалізації дій, несформованість регулюючої і плануючої функцій мовлення- типові прояви порушення мовного розвитку дітей із ЗПР, обумовлені своєрідністю їх психічного розвитку.

У роботах лави дослідників (Е. Слеповіч, С. Шевченко, Л. Ясман та ін.) виявляється, що багато особливостей мовлення дітей із ЗПР є проявами специфічності їх пізнавальної діяльності, а не чисто мовних порушень. Так, у дітей із ЗПР пізніше, ніж у однолітків, що нормально розвиваються, виникає період дитячого словоутворення і затягується до 7-8 років (при нормальному розвитку період утворення дітьми неологізмів зазвичай доводиться на вік від 2 до 5 років, до 5-6 років це явище згасає).

Мовлення дітей із ЗПР характеризується порушенням звуковимовної сторони мовлення, виявляється низький рівень орієнтування в звуковій дійсності мовлення, труднощі диференціації звуків, а також труднощі в оволодінні звукобуквенним аналізом. Порушення звуковимови у дітей із ЗПР зустрічаються набагато частіше, ніж у дітей без порушень психічного розвитку. Характерне переважання поліморфних порушень звуковимови за типом змішування звуків, причому найчастіше порушуються свистячі, шиплячі і сонорні звуки. У великої кількості дітей із ЗПР порушення звуковимови пов'язані з дефектами будови артикуляторного апарату (аномалії прикусу, укорочена під'язикова зв'язка, товста масивний язик, високе вузьке або сплощення тверде небо, дефекти будови зубів) і недостатністю мовної моторики, яка особливо виявляється в рухах язика (неточність рухів, зайва напруга, труднощі утримання пози і перемикання від одного руху до іншого).

Значна частина дітей із ЗПР відрізняється несформованістю фонематичного сприйняття:

Для активного словника цієї категорії дітей характерне деяке відставання від вікової норми, що виявляється в недостатній різноманітності слів, що актуалізуються в самостійному вислові, в трудності засвоєння і використання спільних понять (у диференціації і конкретизації змісту цих понять), в поповненні словника словами, що виражають складні якості і стосунки. У мовленнядіти із ЗПР в основному використовують іменники і дієслова, причому наочний і дієслівний словник неточний. З прикметників найчастіше уживаються якісні, позначаючі безпосередньо сприймані ознаки. Діти не знають багатьох слів не лише абстрактного значення, але і що часто зустрічаються в їх мовленні, замінюють слова описом ситуації або дії, з якими пов'язано слово, зазнають труднощі в підборі слів-антонімів і особливо слів-синонімів.

Багато дітей із ЗПР переживають утруднення в граматичному і синтаксичному оформленні речень, що може спостерігатися не лише в продуктивному, але і в репродуктивному мовленні. Так, при дослідженні репродукції речень у молодших школярів із ЗПР у багатьох випадках обмеженість лексико-граматичних особливостей дітей виявлялася в порушенні граматичних форм слів, пропусках і замінах слів, що негативно позначалося на сенсі висловів. Часто спостерігаються помилки у вживанні прийменників (заміни, інколи пропуски), а також помилки в прийменниково-відмінковому управлінні, в узгодженні іменників з прикметниками. В порівнянні з нормою, діти із ЗПР використовують обмежений набір синтаксичних конструкцій, переважно простих тричленних конструкцій (прості поширені пропозиції з доповненням або обставиною місця). При цьому пряме доповнення уживається частіше, ніж непряме; обставина місця використовується частішим, ніж інші види обставин.

Біля великої кількості старших дошкільників і молодших школярів із ЗПР виявляється значне недорозвинення словозміни і словотворення. Діти не використовують всю сукупність граматичних значень, що дозволяють відрізняти одну граматичну форму (числа, роду, відмінка) від іншої, тому парадигма форм словозміни у них дуже обмежена, недостатньо стійка, характеризується великою кількістю змішень флексій. Оволодіння формами словозміни у них відбувається в триваліші терміни, затримується аж до шкільного віку. Виявляються утруднення дітей в творенні нових слів за допомогою суфіксів, префіксів.

У дітей із ЗПР виявляється і своєрідність зв'язного мовлення. Для них є складним переказ творів (особливо оповідного характеру), складання розповіді по серії картин і складання творчої розповіді, розповіді-опису. Для мовлення дітей із ЗПР характерна неусвідомленість і мимовільність побудови фрази як вислови в цілому, діти не дають розгорненої відповіді на питання дорослого, часто у відповідях основна думка перебивається сторонніми думками (Ю. Борякова, С. Шевченко).

У молодших школярів із ЗПР виявляється низька готовність до засвоєння письмового мовлення, труднощі при його реалізації. З різноманітних розладів мовлення найбільш вираженими і грубими у дітей із ЗПР є розлади письмового мовлення (Ю. Демьянов, А. Корнев, Е. Логинова і ін.). Значна поширеність порушень читання і письма у молодших школярів із ЗПР пов'язана як з неповноцінністю усного мовлення, так і з недостатністю уваги, зорового гнозиса, пам'яті, сукцесивних процесів.

Е.Логиновою виділені характерні особливості дисграфії у дітей із ЗПР:

Низька працездатність і порушення формування самоконтролю посилюють симптоматику дисграфій дітей із ЗПР, зумовлюють особливо велику кількість і різноманітність помилок в письмових роботах. Коливання працездатності відбиваються на письмі в збільшенні до кінця роботи числа різноманітних помилок, а низький самоконтроль при письмі приводить до того, що діти, допускаючи багато помилок, не помічають їх ні під час запису, ні при її перевірці; у письмі дітей із ЗПР, страждаючих дисграфією, зустрічаються ті ж види помилок, що і в учнів з дисграфією з нормальним інтелектуальним розвитком. У структурі порушень письма у школярів із ЗПР окрім мовної недостатності (віддзеркалення на письмі порушень звуковимови, труднощів в розрізненні акустико- і артикуляторно-подібних звуків, порушень лексико-граматичної будови мовлення)) зустрічається неповноцінність оптико-моторної координації. Найчастіше у дітей із ЗПР виявляються змішані форми дисграфії, в їх письмових роботах складніше виділити переважання якого-небудь одного виду помилок (і визначити його механізм), тоді як у дітей з масової школи або навіть школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення)таке переважання виражене чітко.

Симптоматика і механізми мовних порушень у дітей із ЗПР є неоднорідними. І. Симонова, досліджуючи особливості мовного розвитку у учнів 8-10 років із ЗПР, виявила відмінність у дітей з різними варіантами сповільненого розвитку:

З урахуванням прояву порушень мовленняЕ.В. Мальцевою виділені 3 групи дітей із ЗПР:

1) 24,7 % - діти з ізольованим фонетичним дефектом (неправильна вимова однієї групи звуків, пов'язана з аномалією будови апарату артикуляції, порушенням мовної моторики);

2) 52,6 % - діти з фонетико-фонематическим порушенням (неправильна вимова звуків 2-3 фонетичних груп у поєднанні з порушеннями слухової диференціації звуків і фонематичного аналізу);

3) 22,5 % - діти з системним недорозвиненням всіх сторін мовлення(поєднання фонетико-фонематических порушень і порушень в розвитку лексико-граматичної сторони мовлення). врахування неоднорідності мовних порушень і сформованості мовних функцій у дітей із ЗПР визначає необхідність здійснення диференційованого підходу у вивченні і подоланні даних порушень. Диференційований підхід передбачає також оцінку і врахування стану пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери, які є неоднаковими у різних дітей із ЗПР.

Логопедична робота по корекції порушень мовленняу дітей із ЗПР має такі особливості:

1. Урахування специфіки пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери дітей із ЗПР викликає необхідність підготовчого етапу роботи з включенням напрямів по формуванню функцій, без яких неможливо добитися ефективності в логопедичній роботі:слухового і зорового сприйняття, уваги, пам'яті; слухо-рухової, слухо-зорової, зорово-рухової взаємодії;розумових операцій: спочатку простіших (аналіз, синтез, порівняння, класифікація) з опорою на наочно-образне мислення, потім - складніших (узагальнення, абстрагування) з опорою як на наочно-образне, так і на словесно-логічне мислення.

Засвоєння мовної системи дітьми із ЗПР має бути пов'язане з розвитком розумових операцій на мовному матеріалі. Так, наприклад, при формуванні граматичної будови мовлення, в процесі логопедичної роботи здійснюється з одного боку, порівняння норм одного і того ж слова, виділення спільній частці, співвідношення з лексичним значенням; з іншого боку, проводиться порівняння різних слів з однаковим суфіксом, виділення спільної морфеми і співвідношення її із значенням.

  1. Облік взаємозв'язку розвитку мовлення і розвитку ручної моторики і недостатності моторної сфери дітей із ЗПР визначають необхідність цілеспрямованої і систематичної роботи по корекції порушень ручної і артикуляції моторики цих дітей (включаючи формування кінестетичної і кінетичної основи рухового акту).

  2. Характерологічні особливості дітей із ЗПР, особливо дошкільного віку, їх емоційна пасивність передбачає проведення з ними підготовчих занять з введенням захоплюючих для дитини ігрових ситуацій, спрямованих на створення позитивного відношення до занять, бажання займатися і підтримувати активний мовний і емоційний контакт з логопедом.

4. Властива дітям із ЗПР знижена пізнавальна активність й використання на логопедичних заняттях тих видів завдань, при здійсненні яких вона достатньо висока. Спонукаючими до пізнавальної активності дітей із ЗПР є перцептивні процеси. Це вимагає застосування в процесі логопедичної роботи достатньо великої кількості наочного матеріалу, у тому числі засобів символічної наочності.

Разом з опорою на принцип поступового переходу від простого до складного доцільно використовувати збуджуючий пізнавальну активність метод контрастності завдань (по П. Гальперіну).

  1. У зв'язку з тим, що для дітей із ЗПР характерні підвищена стомлюваність і виснажуваність психічних процесів, нездатність до вольової і психічної напруги, відмова від діяльності в разі невдач при виконанні завдань, рекомендується пропонувати на заняттях доступні по складності і об'єму завдання, що не вимагають тривалої розумової напруги і що протікають в умовах часткового перемикання на практичну діяльність.

  2. Порушення цілеспрямованості і довільності дій у дітей із ЗПР пов'язане з несформованістю регулюючої функції мовлення. З метою посилення мовного контролю за точністю виконання завдань у дітей необхідно використовувати мовне планерування діяльності, виконання завдань під коментар вчителя-логопеда або у поєднанні з власною мовою дитини, завершальний аналіз підсумків роботи.

  3. Для дітей із ЗПР характерне порушення смислоутворюючої функції. При здійсненні ними свідомого регулювання діяльності потрібно розвивати смислову ієрархію дій, тобто для досягнення заданої мети їм потрібне активне орієнтування в завданні. Труднощі усвідомлення пропонованих завдань передбачають розширення орієнтуючої частини:

Виконавча частина завдання передбачає у дітей із ЗПР:

Корекція порушень звуковимови у дітей із ЗПР проводиться з урахуванням наступних положень:

Коректувальна робота по подоланню порушень звуковимови у дітей із ЗПР включає наступні стадії (Н.Серебрякова, С. Зоріна):

1. Попередня - з метою підготовки слухової, моторної і зорової систем до подальшої роботи над звуками здійснюється робота по наступних напрямах:

2. Уточнення артикуляторного і акустичного образу, виділення з мовного потоку правильно вимовлюваних звуків. Напрями роботи:

3. Корекція порушених звуків мовлення- відповідно до традиційної методики (постановка, автоматизація і диференціація звуків мовлення)).

Логопедична робота по розвитку лексики дітей із ЗПР проводиться з урахуванням сучасних лінгвістичних уявлень про слово, про структуру значення слова, про закономірності формування лексики в онтогенезі і специфіки словарного запасу дітей по наступних напрямах:

Коректувально-логопедична дія по формуванню граматичної будови мовленнядітей із ЗПР включає наступні напрями роботи (зв'язок між якими здійснюється симультанно-сукцесивно, тобто паралельно-послідовний):

Коректувальна робота по подоланню порушень письмового мовленнявключає два етапи: підготовчий і основний (Е. Логінова). На підготовчому етапі, який реалізується у формі індивідуальних логопедичних занять, вирішуються наступні завдання:

На основному етапі коректувальної роботи в процесі систематичних логопедичних занять вирішуються завдання подолання дислексии і дисграфії, усунення обумовленої ними неуспішності по мові і іншим учбовим предметам, оптимізації учбової діяльності. Завдання оптимізації діяльності вирішується на логопедичних заняттях за допомогою формування позитивної мотивації до оволодіння читанням і листом і завдяки мовній регуляції, яка сприяє усвідомленості діяльності (промовляння плану виконання завдання, коментарі по ходу роботи, підведення підсумків і здійснення аналізу результатів), а також формуванню у дітей навику самоконтролю в процесі виконання роботи, здатності оцінити її якість і результат.

В цілях підвищення ефективності роботи по попередженню і подоланню дислексії у дітей із ЗПР робота по навчанню читанню цих дітей має бути направлена на:

Коректувальна робота по подоланню дисграфій у дітей із ЗПР (A.Логінова) окрім традиційної роботи по усуненню недоліків усного мовлення, лежачих в основі порушень письма, (вдосконалення фонемного сприйняття, корекція порушень звуковимови і закріплення правильних звукобуквенных зв'язків, розвиток лексики і вдосконалення граматичного оформлення мовлення, формування мовного аналізу і синтезу) включає такі напрями, як:оптимізація письма як виду психічної діяльності шляхом формування мотивації до оволодіння правильним письмом, розвитку когнітивних функцій (зорового гнозиса і праксиса, уваги, пам'яті, мислення) і довільної саморегуляції, формування самоконтролю при письмі; вдосконалення графомоторного навику.

Важливою умовою правильної організації логопедичної роботи по подоланню порушень письмового мовлення є урахування особливостей психічного і соматичного здоров'я учнів із ЗПР, то вимагає дотримання наступних положень: учбовий день школярів із ЗПР не має бути переобтяжений, тому час і тривалість проведення логопедичних занять узгоджуються з тижневим учбовим навантаженням; логопедичні заняття не повинні асоціюватися у дітей з додатковою напругою, ситуацією неуспіху, тому вчитель-логопед, плануючи заняття, повинен враховувати об'єм і характер учбового матеріалу, необхідність чергування складних і легких завдань, зміну видів діяльності дітей на занятті; для кращого і міцнішого засвоєння матеріалу учні із ЗПР потребують його значної деталізації, значної кількості наочного матеріалу, що полегшує сприйняття, точних інструкцій по виконанню завдань і неодноразового приведення зразка виконання завдання з докладним аналізом кожної з вироблюваних дій.

Ефективність логопедичної роботи по подоланню порушень усного і писемного мовлення у дітей із ЗПР в значній мірі визначається диференційованим і комплексним підходом в коректувально-педагогічному впливу з урахуванням механізмів і структури мовного дефекту, рівня сформованості мовних і немовних процесів, а також індивідуально-психологічних особливостей дітей.



  • Карта сайта