XREFF.RU


Характеристика основних форм організації виробництва


Если Вам понравился сайт нажмите на кнопку выше

До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, комбінування, спеціалізація і кооперування, конверсія, диверсифікація.

Під абсолютною концентрацією розуміють будь-яке укрупнення виробництва (розростання самого підприємства, або об’єднання дрібних підприємств), а під економічною концентрацією розуміють ріст питомої ваги крупних підприємств в загальному обсязі виробництва.

Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:

1. Концентрація спеціалізованого виробництва, тобто концентрація виробництва конструктивно і технологічно однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах.

2. Концентрація комбінованих виробництв, що полягає у комбінуванні різнорідних виробництв однієї або декількох галузей промисловості.

3. Збільшення розмірів універсальних підприємств. Концентрація об’єднує виробництва, не пов’язані між собою ні однорідністю і послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини. Ця форма є найменш ефективною.

Основними показниками рівня концентрації в промисловості є розміри підприємства, які визначаються за :

· чисельністю працюючих;

· річним випуском продукції;

· середньорічною вартістю основних фондів;

· споживанням електроенергії за рік;

· питомою вагою крупних підприємств в загальному випуску продукції всієї галузі.

Для визначення рівня концентрації доцільно використовувати хоча б два показники одночасно.

Галузевий рівень концентрації(Пгал.конц) визначається за формулою:

Пгал.конц =

де Qкрупн. гал, Q заг. гал – відповідно обсяг виробленої за певний період продукції крупними підприємствами і всією галуззю, грн.

Рівень народногосподарської концентрації (Пн/г конц) можна обчислити із співвідношення:

Пн/г конц =

де Qкрупн.н/г,Qзаг.н/г - відповідно обсяг продукції, виробленої за певний період крупними підприємствами в межах народного господарства, грн.

Критерієм оптимізації розміру підприємства є мінімум суспільних витрат, який визначається:

Зприв.і.= С + Т + Е * К → min, грн.,

де Зприв.і. – приведені витрати при і-му варіанті розміру підприємства, грн.;

C – собівартість одиниці продукції при і-му варіанті, грн.;

Т - транспортні витрати на одиницю продукції при і-му варіанті, грн.;

К – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.

Комбінування – це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, пов’язаних між собою в технічному та організаційному відношеннях.

Характерними ознаками комбінатів є:

- об’єднання різнорідних виробництв;

- пропорційність між ними;

- техніко-економічна та виробнича єдність виробництв;

- єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслуговуючі виробництва.

Розрізняють три основні форми комбінування:

1. Комбінування на основі поєднання послідовних стадій переробки вихідної сировини;

2. Комбінування на основі використання відходів виробництва (розповсюджене у деревообробній, харчовій, хімічній промисловості);

3. Комбінування на основі комплексної переробки сировини (розповсюджене в галузях, що переробляють органічну сировину).

Сучасні комбінати поєднують дві або навіть три форми комбінування.

Рівень комбінування можна охарактеризувати рядом показників:

- питома вага товарної продукції комбінатів в загальному обсязі продукції галузі , промисловості;

- питома вага сировини, напівфабрикатів, що підлягають подальшій переробці на місці їх одержання в загальній кількості тієї ж сировини і напівфабрикатів, виготовлених на комбінаті;

- кількість і вартість продуктів, що одержують на комбінатах із вихідної сировини;

- чисельність робітників, зайнятих на комбінованих виробництвах;

- виникнення соціального ефекту в результаті запобігання забруднення навколишнього середовища тощо.

Узагальнюючим показником економічної ефективності комбінування є різниця приведених витрат (З ) на некомбінованому і комбінованому виробництвах :

З = С + Е + К → min, грн.

Оптимальним є той варіант комбінування, при якому приведені витрати на проведення комбінування на даному підприємстві є мінімальними.

Спеціалізація - це процес зосередження випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції, її окремих частин або технологічних процесів на підприємствах, в об’єднаннях або галузях.

Основними напрямками спеціалізації в промисловості є :

1. Спеціалізація на випуску певних готових виробів.

2. Виробництво окремих частин продукту.

3. Виділення окремих заводів, цехів по виконанню окремих технологічних стадій.

Відповідно до цих напрямів виділяють такі види спеціалізації :

- предметна ( випускається певний вид продукції кінцевого споживання ; може бути однопредметною і багатопредметною);

- подетальна (виробництво окремих агрегатів, напівфабрикатів, деталей, заготовок, а також виконання окремих технологічних процесів) ;

- технологічна ( стадійна ) ( перетворення окремих фаз виробництва або операцій в самостійні виробництва).

Основними передумовами розвитку спеціалізації є стандартизація і уніфікація.

Рівень заводської спеціалізації характеризується за допомогою показників питомої ваги основної продукції в загальному обсязі виробництва; широтою номенклатури та асортименту продукції, що випускається одним підприємством.

Під кооперуванням розуміють тривалі виробничі зв’язки між підприємствами, що сумісно виготовляють кінцевий продукт.

Головна умова кооперування – широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відособлених виробництв.

Кооперування за галузевим принципом ділиться на внутрішньогалузеве і міжгалузеве; за територіальним принципом : на внутрішнє і міжрайонне.

В залежності від виду спеціалізації розрізняють:

предметне, подетальне і технологічне кооперування.

Показниками рівня кооперування є :

1. Питома вага комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних по кооперованих поставках, в загальному обсязі випуску продукції.

2. Кількість підприємств, що кооперуються з даними підприємствами.

3. Загальний обсяг перевезень по кооперації в натуральному і вартісному виразі.

4. Середній радіус і вартість перевезень деталей, вузлів, напівфабрикатів, що одержуються в порядку кооперування та інших.

Одним із показників економічної ефективності спеціалізації і кооперування є : умовно-річна економія (Е у-р), яку визначають за формулою:

Е =((С + Т ) - (С +Т )) х А1

де С ,С - повна собівартість одиниці продукції до і після спеціалізації, грн.;

Т Т – транспортні витрати по доставці одиниці продукції споживачу до і після спеціалізації, грн.;

А1 – річний обсяг випуску продукції після спеціалізації в натуральних одиницях по плану.

Оптимальним є той варіант спеціалізації, при якому досягається мінімум приведених витрат з врахуванням транспортних затрат:

З = С + Т + Е . К → min, грн.

Річний економічний ефект (Е ) від проведення спеціалізації по вибраному варіанту обчислюється :

Е = (З – З ) . А , грн.,

де З ,З - приведені витрати по порівнювальних варіантах, грн.;

А - фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації.

Строк окупності капіталовкладень на проведення спеціалізації можна визначити за формулою:

Ток.спец. = років

де К – обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації ,грн.;

Ф – вартість основних фондів, які вивільняються після проведення спеціалізації і можуть бути реалізовані, грн.

Економічна ефективність кооперування – це різниця між собівартістю виробу власного виробництва і його ціною з урахуванням транспортних витрат при його випуску на спеціалізованому підприємстві.

Економія від розширення кооперативних зв’язків (Е ) розраховується за формулою:

Е = ( С – ( Ц + Т )) . N

Де С - повна виробнича собівартість одиниці виробу, що передається на виготовлення на спеціалізоване підприємство, грн ;

Ц - гуртова ціна, по якій цей виріб буде поступати із спеціалізованого підприємства, грн ;

Т - транспортно-заготівельні витрати в розрахунку на один виріб, грн. ;

N - кількість виробів, яку одержують по кооперованих поставках за рік, натуральних одиниць.

Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне ) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Диверсифікація будь-якого виробництва є однією з поширених форм його організації за умов розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції продуцентів на ринку. Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.

Література

1.Величко В.В. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.В. Величко – Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2010. – 169 с.

2. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – 2-ге вид.. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 488 с.

3.Горбонос Ф.В.Економіка підприємств: підручник /Ф.В. Горбонос, Г.В Черевко, Н.Ф. Павленчик.– К.: Знання, 2010. - 463с.

4. Гринькова В. М. Організація виробництва: навч. посібник / В. М. Гринькова,М. М. Салун. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 552 с.

5. Мацибора В. І. Економіка підприємства : навч. посібник / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К. : Каравела, 2012. – 319 с.

6. Економіка та організація діяльності об’єднань підприємств: підручник /

В.І. Щелкунов, О.П. Овсак, О.М. Кириленко [та ін.]. - К.: НАУ, 2012. – 336с.

7. Скибінська З. М. Економіка та організація виробництва : навч. посібник / З. М. Скибінська, Т. Т. Гринів. – К. : Знання, 2012. – 299 с.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення технологічного процесу й охарактеризуйте його складові.

2. Охарактеризуйте виробничий процес, його сутність та склад.

3. Сформулюйте основні принципи організації виробничих процесів.

4. Наведіть приклади, які характеризують прояв кожного з принципів раціональної організації виробничих процесів.

5. З якою метою і за якими критеріями здійснюється поділ виробничих процесів на організаційні типи?

6. Сутність поняття «виробничий цикл», його призначення і сфери використання.

7. Розкрийте суть поняття «партія виробів, що виготовляються», та вплив її розмірів на тривалість виробничого циклу.

8. Охарактеризуйте загальні особливості організації допоміжного і обслуговуючого виробництва.

ТЕМА 3.5. СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ)

1. Суть, методи оцінки якості продукції підприємств на ринку

2. Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції (послуг)

3. Сутнісна характеристика стандартизації, її складові елементи і принципи здійснення. Поняття сертифікації продукції.

4. Державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.

  • Карта сайта