Державний вищий навчальний заклад України «Українська академія банківської справи Національного банку України» Кафедра бухгалтерського...

Державний вищий навчальний заклад України «Українська академія банківської справи Національного банку України» Кафедра бухгалтерського...

Державний вищий навчальний заклад України «Українська академія банківської справи Національного банку України» Кафедра бухгалтерського...

Державний вищий навчальний заклад України

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»


Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту





РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА


з дисципліни «Статистика»




Виконав(ла)

студент(ка)2курсу групи Ф31 Осіашвілі Георгій

15.09.2014 р.

Варіант№ 10


Керівник

канд. екон. наук, доцент Колдовський Артем Володимировий

15.09.2014 р.





Суми2014





ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2


Тема «Табличний та графічний методи зображення статистичних даних. Статистичне зведення та групування»


Мета роботи: поглиблення теоретичних знань й набуття навичок щодо здійснення зведення первинної статистичної інформації, вибору групувальної ознаки та інтервалу групування, визначення кількості груп, розрахунку величини інтервалу та узагальнюючих показників по утворених групах, складання макетів та повних статистичних таблиць на відповідність правилам побудови і застосування графічного методу статистичних даних.


Час виконання роботи – 4 години


1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПОБУДОВИ СТАТИСТИЧНИХ ТАБЛИЦЬ

Статистичними таблицяминазивають спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу та аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів. Загальний вигляд макету статистичної таблиці наведено на рис. 1.1.


Таблиця №  Заголовок таблиці – загальний заголовок

Зміст рядків

НАЙМЕНУВАННЯ ГРАФ

(верхні заголовки)

ПРИСУДОК

А

1

2

3

4

5

.

НАЙМЕНУВАННЯ РЯДКІВ

(бічні заголовки)

ПІДМЕТ



















Підсумковий рядок






Підсумкова (графа)

колонка


Рисунок 2.1 – Макет таблиці (основа таблиці, заповнена заголовками (загальний, верхні і бічні)


За логічним змістом таблиця являє собою «статистичне речення», основними елементами якого є підмет і присудок. Підметомстатистичної таблиці називається об’єкт, що характеризується цифрами. Присудокстатистичної таблиці утворює систему показників, які характеризують об’єкт вивчення, тобто підмет таблиці.

Підмет таблиці переважно розташовується зліва й складає зміст рядків. Присудок таблиці, як правило, поміщається зверху й складає зміст колонок. Підмет і присудок інколи можуть мінятись місцями, тобто підмет таблиці розміщується не з лівого боку, а зверху.

Зовні статистична таблиця являє собою ряд горизонтальних і вертикальних ліній, які перетинаються і утворюють відповідно рядки та графи (колонки), в сукупності складаючи скелет таблиці.Утворені клітини заповнюють відповідною інформацією. Складену, але не заповнену цифрами таблицю називають макетом таблиці,тобто макет таблиці передбачає наявність назв підмета і присудка. Повна статистична таблиця– це макет таблиці, заповнений цифровим матеріалом. Прикладом оформлення згідно вимог стандартів є таблиця 2.1.

До побудови статистичної таблицівисуваються наступні вимоги:

1. Таблиця повинна бути компактною і містити тільки ті вихідні дані, що безпосередньо відображують досліджуване соціально-економічне явище в статиці й динаміці та необхідні для пізнання його сутності. Слід уникати другорядної інформації, що має обмежене відношення до даного об’єкта дослідження. Цифровий матеріал слід наводити таким чином, щоб при аналізі таблиці сутність явища розкривалася читанням рядків зліва направо та зверху вниз.

2. Перед наведенням таблиці в тексті робиться зноска на таблицю, після чого безпосередньо приводиться сама таблиця. Наведення таблиці починається зі слів «Таблиця» з абзацного відступу, далі вказується номер таблиці без знака номера, далі ставиться тире й записується назва таблиці. Нумерація таблиць може проводитися в межах розділів і бути складною. Наприклад, таблиця 1.1, тобто перша таблиця 1-го розділу тексту. Якщо на даній сторінці недостатньо місця для наведення таблиці то вона наводиться на наступній сторінці з самого її початку

3. Заголовок таблиці, назви граф (колонок) і рядків повинні бути чіткими, короткими, лаконічними, являти собою закінчене ціле, що органічно вписується в зміст тексту. Якщо назва таблиці складається з двох і більш речень, крапка ставиться з метою відокремлення речень одне від одного, але не після останнього. Слід уникати значної кількості крапок та ком у назві таблиці та її граф, що ускладнюють процес її читання. У заголовках граф (колонок) допускаються крапки тільки при необхідних скороченнях.


Таблиця 2.1  Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України, середній за ІІ квартал 2009 року, грн.

Назва валюти

Місяць

квітень

травень

червень

А

1

2

3

австралійський долар

469,62

472,20

461,24

англiйський фунтів стерлінгів

1000,55

979,33

952,84

азербайджанський манат

608,35

603,25

593,04

білоруський рубль

0,02

0,02

0,02

датська крона

106,73

103,97

101,03

доларів США

505,00

498,56

485,19

Продовження таблиці 2.1

А

1

2

3

естонська крона

50,89

49,58

48,16

ісландська крона

6,81

6,63

6,15

канадський долар

498,08

498,98

478,10

казахстанський тенге

4,19

4,14

4,02

латвійський лат

1141,65

1110,51

1072,38

литовський літ

230,60

224,67

218,23

молдавський лев

48,23

48,18

48,07

норвезька крона

100,01

98,46

94,36

польський злотий

231,25

227,25

223,32

російський рубль

2,15

2,10

2,05


Загальний заголовок до таблиці слід будувати таким чином, щоб відобразити у ньому об’єкт, ознаку, місце та час дій. Тому назва таблиці має будуватися таким чином, щоб відповідати на запитання: «Хто чи що, де та коли?». Заголовки пишуться повністю без скорочень. Заголовки граф (колонок) таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

4. Інформація, розташовувана в графах (колонках) таблиці, завершується підсумковим рядком. Існують різні способи з’єднання граф з їх підсумком:

У групових та комбінаційних таблицях завжди необхідно давати підсумкові графи (колонки) і рядки.

5. У досить великих таблицях (за кількістю наведених рядків) доцільно залишати подвійний проміжок після кожних п’яти (і далі кратних п’яти) рядків, що сприяє зручності читання та аналізу таблиці.

6. Якщо назви окремих граф (колонок) повторюються між собою, містять повторювані терміни або несуть єдине змістовне навантаження, то до них, необхідно застосовувати загальний об’єднуючий заголовок. Даний прийом використовується як для підмета, так і для присудка таблиць.

7. Якщо рядки або графи (колонки) таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку й боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи підмет великими літерами, а присудок арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця __» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці __» з зазначенням номера таблиці.

8. Графи (колонки) та рядки повинні містити одиниці виміру, відповідні показникам присудка з використанням загальноприйнятих скорочень.

9. Вирівнювання найменувань рядків слід здійснювати по лівому краю, заголовків граф (колонок) та показників присудку – по центру клітинок. Числа в таблиці також відцентровуються й розміщуються одне під одним: кома під комою, знак під знаком, зберігаючи їх розрядність.

10. Числа, за можливості, необхідно округлювати, причому в межах одного й того самого рядка чи графи — з однаковим ступенем точності.

11. Відсутність даних у таблиці позначається відповідно до причин:

12. Якщо потрібна додаткова інформація, певні уточнення цифрових даних, до таблиці додається примітка.


2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПОБУДОВИ СТАТИСТИЧНИХ ГРАФІКІВ

Статистичний графік являє собою умовне зображення статистичної сукупності, що характеризується статистичними показниками або їх співвідношеннями, у вигляді геометричних образів або знаків.

Статистичний графік містить наступні елементи: графічний образ, поле графіка, просторові та масштабні орієнтири, експлікацію.

Графічний образ(основа графіка) це символічні знаки, тобто сукупність крапок, ліній, плоских та об’ємних геометричних фігур, за допомогою яких зображуються статистичні показники.

Поле графіка це частина площини, де розташовані графічні образи. Поле графіка має визначені розміри та пропорції, що залежать від його призначення. Відповідно до правила «золотого перетину» найкращою для сприйняття є діаграми прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:1,33 та 1:1,50.

Просторові орієнтириграфіка задаються у вигляді системи координатних сіток. Система координат необхідна для розміщення геометричних знаків у полі графіка. Найбільш розповсюдженою є система прямокутних координат. У практиці графічного зображення застосовуються також полярні координати (кругова)   для зображення циклічного руху в часі.

Масштабні орієнтиристатистичного графіка визначаються масштабом та системою масштабних шкал. Масштабстатистичного графіка це міра перекладу числової величини в графічну. Масштабною шкалоюназивається лінія, окремі крапки якої можуть бути прочитані як визначені числа.

Експлікація графіка– це словесний опис його змісту. Вона містить у собі назву графіка, що у короткій формі передає його зміст; підпис уздовж масштабних шкал і пояснення до окремих частин графіка.

За формою графічного образустатистичні графіки бувають:

За способом побудови та завдань зображеннярозрізняють:

Діаграми найбільш розповсюджений та особливий вид графіків зображень, в яких цифровим (кількісним) даним відповідають різні геометричні фігури та лінії.

Серед діаграм порівняннянайбільше поширення одержали стовпчикові, у яких кожен стовпчик зображує величину окремого рівня досліджуваного явища. Для порівняння явищ крім стовпчикових діаграм слід використовувати стрічкові, направлені діаграми, діаграми з використанням правильних геометричних фігур (колові, квадратні).

Структурні діаграмизображують склад статистичних сукупностей як з допомогою абсолютних, так і відносних показників. У якості структурних діаграм використовуються стовпчикові, стрічкові (полосові) та секторні діаграми.

Діаграми динамікизображують розвиток явища в часі. Крім стовпчикових та стрічкових діаграм у вигляді діаграм динаміки застосовуються лінійні та радіальні (замкнені та спіральні) діаграми.

Діаграми розподілу величин, представлених у вигляді варіаційного рядувключають в себе гістограму, полігон частот, кумуляту та огіву.

Основні вимоги щодо побудови статистичних графіків:

  1. Перед наведенням графіка в тексті робиться посилання на нього, після чого безпосередньо наводиться він сам. Після визначення поля графіка розміщується його заголовок. Заголовок графіка починається зі слів «Рисунок», далі вказується номер рисунка без знака номера, далі ставиться тире і записується назва графіка. Заголовок центрується.

  2. Нумерація графіків може проводитися в межах розділів і бути складною. Наприклад, Рисунок 1.1, тобто перший рисунок першого розділу тексту.

  3. Графік займає весь простір від поля до поля (на ширину сторінки), з центруванням поля побудови графіка.

  4. Назва розміщується внизу під графіком, по центру, відповідає на запитання: «Хто, що, де, коли?» й починається зі слів «Рисунок». Далі вказується номер, без знака номера, ставиться тире й пишеться сама назва.

  5. Легенда приводиться в правому верхньому куті, якщо розміри графіка цього не дозволяють, то легенда приводиться внизу, після графіка, але перед назвою, з зазначенням усіх складових в рядок.

  6. Обов’язкова наявність одиниць виміру всіх показників та підписи масштабних шкал.

  7. При побудові графіків та діаграм не слід використовувати дві вісі з різних боків, якщо вони мають різні одиниці виміру або різну шкалу значень. Графіки обов’язково повинні мати вісі (Х та Y) зі шкалою значень на них, а також сітку значень, що чітко розмежовує поле графіка (діаграми).

  8. Кругові діаграми доцільно подавати за умови, коли кількість сегментів діаграми не перевищує шести. У кругових діаграмах перший сегмент розміщується ліворуч від стрілок годинника, що показують 12 годин. Решта сегментів розташовується за годинниковою стрілкою. За порядком розташування сегментів у діаграмі подаються повідомлення у легенді діаграми.


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЗВЕДЕННЯ І ГРУПУВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ

Важливим етапом статистичного дослідження є зведення і групування зібраних в результаті спостереження даних про явища і процеси.

Статистичне зведенняявляє собою систематизацію одиничних фактів, яка дозволяє вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин, а також здійснити аналіз та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.

Просте зведенняпроводиться без попереднього розподілу одержаних відомостей на групи й передбачає визначення загального підсумку всіх одиниць сукупності або загального обсягу досліджуваного показника.

Групове зведення– це комплекс заходів із групування даних, розробки системи показників, підрахунку групових і загальних підсумків та викладу результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

Зведення статистичних даних здійснюється у наступні етапи:

Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу й аналізу як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний ступінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об’єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою.

Методологічну основу групування можна сформулювати наступним чином: статистичне групування– це розподіл множини елементів статистичної сукупності на однорідні групи за істотними для них ознаками.

За характером вирішуваних завдань статистичні групування поділяють на типологічні, структурні та аналітичні.

Типологічні групування– це розподіл, за допомогою якого в досліджуваній сукупності виділяють її головні й найхарактерніші типи або групи, вивчають істотні відмінності між ними, а також спільні ознаки для всіх груп. Необхідність проведення типологічних групувань зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Приклад типологічного групування (табл. 2.2).


Таблиця 2.2  Розподіл комерційних банків України за величиною відсоткової ставки у2010 році

інтервалу

Групи банків за величиною відсоткової ставки,%

Кількість банків, од.

Відсоткова ставка, %

Сума виданих кредитів,млн. грн.

1

11,0-14,0

4

50,7

103,50

2

14,0-17,0

7

108,8

134,75

3

17,0-20,0

10

179,7

127,32

4

20,0-23,0

6

126,8

42,75


23,0-26,0

3

73,6

6,75

Всього:

30

539,6

415,07


Структурні групуванняхарактеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою, тобто дозволяють дослідити структуру сукупності й структурні зрушення за певний період часу. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень.

Структурні групування відрізняються від типологічних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються. Приклад структурного групування (табл. 2.3).

Аналітичнимив статистиці називаються групування, за допомогою яких виявляють та вивчають взаємозв’язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини виявлення закономірностей та їх зміну в часі й просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, серед яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їх ознаки пов’язані між собою й залежать одне від одного. Взаємопов’язані ознаки поділяються на факторні та результативні. Факторноюназивається ознака, під впливом якої змінюється залежна від неї інша ознака. Результативноюназивається ознака, яка змінюється під впливом факторної ознаки.


Таблиця 2.3  Розподіл комерційних банків України за величиною активів у2010 році

інтер-

валу

Групи банків за величиною відсоткової ставки,%

Кількість банків

Відсоткова ставка

Сума виданих кредитів,млн. грн.

одиниць

у % до підсумку

%

у % до підсумку

млн. грн.

у % до підсумку

1

11,0-14,0

4

13,3

50,7

9,4

103,50

24,9

2

14,0-17,0

7

23,3

108,8

20,2

134,75

32,5

3

17,0-20,0

10

33,4

179,7

33,3

127,32

30,7

4

20,0-23,0

6

20,0

126,8

23,5

42,75

10,3


23,0-26,0

3

10,0

73,6

13,6

6,75

1,6

Всього:

30

100,0

539,6

100,0

415,07

100,0


Приклад аналітичного групування (табл. 2.4).


Таблиця 2.4 – Розподіл комерційних банків України за величиною активів у2010 році

з/п


Групи банків за величиною відсоткової ставки,%

Кількість

банків, од.

Відсоткова ставка, %

Сума виданих кредитів,млн. грн.

разом

середня відсоткова ставка

разом

в

середньому на один банк

1

11,0-14,0

4

50,7

12,7

103,50

25,9

2

14,0-17,0

7

108,8

155

134,75

19,3

3

17,0-20,0

10

179,7

18,0

127,32

12,7

4

20,0-23,0

6

126,8

21,1

42,75

7,1

5

23,0-26,0

3

73,6

24,5

6,75

2,3

Всього:

30

539,6

18,0

415,07

13,8


Результатом зведення матеріалів статистичного спостереження є ряд розподілу одиниць сукупності за певною ознакою.

Ряд розподілу – впорядкований поділ одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Ряд розподілу складається з двох елементів:

Ряд розподілу вважається вдалим, якщо:

Послідовність побудови ряду розподілу є наступною:

  1. вибір групувальної ознаки;

  2. визначення кількості груп;

  3. оцінка варіації в сукупності та вибір інтервалів групування (рівних або нерівних);

  4. визначення та представлення величини (ширини) інтервалу;

  5. розмежування інтервалів;

  6. підрахунок кількості одиниць сукупності (частот) у кожній групі;

  7. розрахунок аналітичних величин ряду розподілу.


1. Вибір групувальної ознаки.

Ознаки, за якими здійснюється розподіл одиниць сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування.

Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з великої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальнихвідносять ті ознаки, які найбільш повно й точно характеризують досліджуваний об’єкт, дозволяють виділити його типові риси та властивості. При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу.

За формою вираженнягрупувальні ознаки поділяються на:

Атрибутивні ознакихарактеризують властивість, якість явищ й не мають кількісного вираження, при цьому утворені ряди розподілу також називаються атрибутивними.

Кількісні ознакиможуть приймати різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності, при цьому утворений ряд розподілу буде варіаційним.

Залежно від характеру варіації кількісної ознакиостанні поділяють на:

2. Визначення кількості груп.

Основним питанням проведення як простих, а тим більше комбінованих групувань, є питання визначення кількості груп.

При групуванні за атрибутивними ознакамичисло груп, на які ділять досліджувану сукупність, визначається кількістю різновидів цієї ознаки.

Окремим випадком атрибутивних групувань є альтернативне групування, коли є всього два варіанти атрибутивної ознаки, один з яких виключає інший. Наприклад, розподіл робітників які мають спеціальну освіту і які такої освіти не мають тощо. В такому випадку кількість груп дорівнює варіантам альтернативної ознаки й дорівнює 2.

При здійсненні групування за дискретною ознакою з невеликою кількістю значень число груп визначається кількістю значень групувальної ознаки.

При здійсненні групування за дискретною ознакою з великою кількістю значеньабо неперервною ознакоючисло груп визначається експертним шляхом (у тому числі й за формулою Стерджеса) і залежить від:

Чим інтенсивніше змінюється ознака і чим більша сукупність одиниць, тим більше число груп потрібно утворювати. Однак, як загальний принцип розв’язання питання про необхідну кількість груп виступає вимога, щоб вона була оптимальною, й щоб до кожної групи потрапила достатньо велика кількість одиниць. Адже, при великій кількості груп відбудеться розпорошення одиниць досліджуваної сукупності, однорідні одиниці попадуть в різні групи, а при малій кількості груп до однієї і тієї ж групи попадуть одиниці різних типів.

Розмір інтервалу залежить від числа груп та варіації досліджуваної ознаки. Чим більшою буде варіація ознаки, тим більшим буде розмір інтервалу, а чим більше число груп, тим менший розмір інтервалу.

Число груп ряду розподілу залежить від обсягу сукупності й визначається за формулою американського вченого Стерджеса:


, (1.1)

де n  кількість груп;

 – кількість одиниць сукупності.


Формулу Стерджеса використовують для сукупностей із розподілом, наближеним до нормального (табл. 2.5)


Таблиця 2.5 – Кількість груп (n) за формулою Стерджеса

N

12-22

23-45

46-90

91-180

181-361

362-723

724-1447

n

5

6

7

8

9

10

11


3. Вибір інтервалів групування (рівних або нерівних).

При групуванні за кількісними ознаками виникає суттєве питання про вибір розміру інтервалів групування.

Інтервал  значення кількісної групувальної ознаки, що перебуває в певних межах. Найменше значення ознаки, яке позначає інтервал, називається нижньою межею інтервалу, а найбільше  – верхньою.

Інтервали групувань можуть бути:

Інтервали називаються закритими,якщо вони мають нижні та верхні межі. Відкритиминазивають інтервали, в яких вказано лише одну межу: верхню – у першого, нижню – в останнього. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена високою варіацією (коливністю) досліджуваної ознаки.

Інтервали в структурних та аналітичних групуваннях можуть рівнимиі нерівними,в залежності від характеру розподілу одиниць сукупності за даною ознакою.

Рівні – це такі інтервали, які мають одну і ту саму величину в усіх виокремлених групах. Нерівні інтервали – це інтервали, величина яких різна в усіх виділених групах.

В соціально-економічній статистиці досить часто застосовують групування з нерівними інтервалами. Застосування нерівних інтервалів, які прогресивно збільшуються або зменшуються, зумовлено самою природою більшості соціально-економічних явищ, коли в нижчих групах велике значення мають навіть малі відмінності в показниках, а у вищих групах такі відмінності суттєвого значення не мають.

Групування, метою яких є утворення якісно однорідних груп використовують спеціалізовані інтервали.В таких групуваннях межа інтервалу встановлюється там, де відбувається перехід від однієї якості до іншої. Наприклад, групування дітей за віком, за характером відношення чоловічого населення до трудової діяльності тощо.

До нерівних інтервалів належать також довільні інтервали, величина яких залежить від характеру варіації групувальної ознаки і може бути визначена методом рівних частот.

У багатьох випадках рівномірність розподілу визначають за коефіцієнтом вирівнювання:


(1.2)

де ,  відповідно найбільше та найменше значення групувальної ознаки.


При сукупність можна групувати у ряд розподілу з рівними інтервалами.

Величиною (шириною) інтервалугрупування називається різниця між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в кожній групі.

4. Визначення та представлення величини (ширини) інтервалу.

Якщо варіація досліджуваної ознаки знаходиться в порівняно вузьких межах, а розподіл близький до нормального, то застосовують рівні інтервали.

Величину інтервалу при групуванні із застосуванням рівних інтерваліввизначають наступним чином:


, (1.3)

де  – величина інтервалу;

 – максимальне значення ознаки;

 – мінімальне значення ознаки;

  розмах варіації;

 – кількість груп.


Для представлення ширини інтервалу керуються наступним:

5. Розмежування інтервалів.

Якщо групувальна ознака неперервна, то нижня і верхня межі суміжних інтервалів можуть збігатися. В такому випадку прийнято верхню межу інтервалу будувати за принципом «включно», а нижню – «виключно».

Якщо ж групувальна ознака є дискретною, тоді нижня межа інтервалу дорівнює верхній межі попереднього інтервалу, збільшеній на одиницю.

6. Підрахунок кількості одиниць сукупності (частот) у кожній групі.

Зводиться до арифметичного підрахунку одиниць сукупності в розрізі груп та до контролю його правильності: сума одиниць сукупності по групах має дорівнювати обсягу сукупності.

7. Розрахунок аналітичних величин ряду розподілу.

До аналітичних величин ряду розподілу належить середнє значення ознаки групи.

Для обчислення середньої значення ознаки в межах групи застосовують формулу середньої арифметичної простої:


, (1.5)

де    значення ознаки (варіанти);

  кількість варіантів.


Інакше кажучи, для цього необхідно скласти всі окремі варіанти (індивідуальні значення ознаки) і суму поділити на їх кількість.

8. Графічне зображення рядів розподілу.

Найбільш поширеними графіками для зображення ряду розподілу є:

Для побудови полігонуна осі абсцис зліва направо відкладають значення групувальної ознаки (варіант) у порядку зростання, а на осі ординат наносять шкалу для вираження величин частот (часток). Із точок на осі абсцис, що відповідають величині ознаки, проводять перпендикуляр з висотою, що дорівнює значенню відповідної частоти (частки). Вершини перпендикулярів з’єднують з відрізками прямої. Крайні точки отриманої лінії з’єднують із значеннями абсцис, що відповідають найбільш і найменш можливим, але відсутнім (частота їх дорівнює 0) значенням групувальної ознаки.

Кумулятавідрізняється від полігону тим, що на осі ординат наносять шкалу для вираження величин кумулятивних частот (часток). Цей графік використовують для порівняння варіації ознак у сукупностях, а також для визначення структурних середніх.

Якщо поміняти місцями осі ординат кумуляти, то отримаємо огіву. Огіва як різновид кумулятивних діаграм була вперше запропонована англійським біологом і статистиком Ф. Гальтоном, тому її також називають огівою Гальтона.

Графічне зображення рядів розподілу здійснюють за допомогою програми Microsoft Exel.





ЗАВДАННЯ 2.1


  1. Побудуйте макет статистичної таблиці для аналізу структури кредитного портфелю банків за групами в Україні у 2013 році.

Охарактеризуйте побудовану таблицю.

Зробіть висновки.







Банк

Кредитно-инвестиционный портфель, 
млн грн

Межбанковские кредиты,
млн грн

Коммерческие кредиты,
млн грн

Ценные бумаги,
млн грн

1

ПриватБанк

126 286.08

4 611.30

146 310.65

407.81

2

Ощадбанк

76 278.95

3 553.82

60 815.61

23953.69

3

Дельта Банк

32 009.86

1 144.60

29 803.43

3981.99

4

Сбербанк России

27 471.35

272.96

24 764.58

3863.20

5

ПУМБ

22 704.39

2 116.01

20 554.82

3937.74

6

Укрсоцбанк (UniCredit Bank™)

21 557.91

25.99

26 944.42

2881.09

7

Альфа-Банк

21 354.45

964.84

20 039.76

2469.47

8

Надра

20 450.81

389.41

23 853.23

468.33

9

ВТБ Банк

19 628.77

36.12

22 233.44

1438.56

10

Финансы и Кредит

17 656.25

23.98

18 135.02

1260.59

11

OTP Bank

14 610.27

0.00

15 746.35

2082.15

12

Брокбизнесбанк

12 853.50

372.33

12 679.04

325.73

13

Имэксбанк

9 032.37

410.77

10 042.52

0.01

14

Пивденный

8 343.09

206.17

8 201.63

556.34