ЛЕКЦІЯ №7 (лікувальна справа) Виписування, зберігання і застосування лікарських засобів. План Шляхи введення лікарських засобів...

ЛЕКЦІЯ №7 (лікувальна справа) Виписування, зберігання і застосування лікарських засобів. План Шляхи введення лікарських засобів...

ЛЕКЦІЯ №7 (лікувальна справа) Виписування, зберігання і застосування лікарських засобів. План Шляхи введення лікарських засобів...

ЛЕКЦІЯ №7

(лікувальна справа)

Виписування, зберігання і застосування лікарських засобів.

План

  1. Шляхи введення лікарських засобів в організм людини: зовнішній (через шкірні покриви, слизові оболонки і дихальні шляхи), ентеральний і парантеральний.

  2. Місцева і резорбтивна дія ліків:

- Право пацієнта на отримання інформації про призначений лікарський засіб.

- Необхідність отримання згоди пацієнта на введення ліків.

3. Зовнішні застосування лікарських засобів: переваги та недоліки, техніка застосування.

4. Переваги та недоліки ентерального введення, взаємодія ліків з продуктами.

- Сублінгвальний та ректальний способи введення лікарських засобів.

5. Парентеральний шлях уведення лікарських засобів, його особливості, переваги та недоліки.

- Види ін’єкцій.

- Анатомічні ділянки для парентерального введення лікарських засобів.

6. Ускладнення, їх профілактика.

- Тактика фельдшера в разі виникнення можливих ускладнень.

7. Виписування і отримання лікарських засобів в умовах стаціонару.

8. Правила зберігання, розміщення та обліку ліків у відділенні.

- Зберігання, призначення, застосування і облік препаратів списків А і В.


  1. Шляхи введення лікарських засобів в організм людини: зовнішній (через шкірні покриви, слизові оболонки і дихальні шляхи), ентеральний і парантеральний.

ШПрямая со стрелкой 12Прямая со стрелкой 13Прямая со стрелкой 14Прямая со стрелкой 15ляхи введення лікарських засобів

Зовнішній

Ентеральний (внутрішній)

Через фістулу

Ректальний


Прямая со стрелкой 16 Прямая со стрелкой 17 Прямая со стрелкой 18 Прямая со стрелкой 19 Прямая со стрелкой 20

Місцево, безпосередньо у вогнище ураження

Парентеральний





Пероральний

Сублінгвальний

Через зонд









  1. Місцева і резорбтивна дія ліків:

- Право пацієнта на отримання інформації про призначений лікарський засіб.

- Необхідність отримання згоди пацієнта на введення ліків.

Лікарські форми:

  1. тверді: порошки, таблетки, драже, капсули.

  2. м’які: свічки, мазі, пасти, пластирі, лініменти.

  3. рідкі: розчини, настої, відвари, мікстури, настойки, екстракти.

Застосування лікарських препаратів називається фармакотерапією.

Дія лікарських засобів:

  1. терапевтична:

за механізмом терапевтичної дії:

за місцем дії:

  1. побічна:

Дози лікарських засобів:

Суворому предметному обліку в ЛПЗ підлягають: наркотичні, психотропні, отруйні препарати, спирти, ліки, що мають одурманюючі властивості, гостродефіцитні препарати (перев’язувальний матеріал, кровозамінники, системи для в/в вливань, спирт, преднізолон, анальгін, інсулін, ліпаза, антибіотики), гуманітарна допомога.

Медичні працівники зобов’язані інформувати пацієнта про:


  1. Зовнішні застосування лікарських засобів: переваги та недоліки, техніка застосування.

Зовнішній шлях введення лікарських засобів - це використання дії ліків на шкіру, слизові оболонки, дихальні шляхи; отримують місцеву та загальну дію.

Методи:

  1. Втирання – введення ліків через шкіру без порушення її цілості, шкіра зігрівається, посилюється лімфо- та кровообіг, розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз.

Показання: місцеві розлади крово- та лімфообігу, розлад функції периферичних нервових розгалужень у шкірі, порушення трофічних процесів, паразитарні захворювання шкіри, алопеція.

Дія на прилеглі тканини:гострі та хронічні ураження м’язів, периферичних нервових стовбурів, лімфаденіти, затяжні та хронічні запалення суглобів.

Лікарські форми: рідини, мазі.

Протипоказання:тяжкі ураження шкіри (мацерація, пролежні, фурункули, карбункули, гноячкова висипка).

  1. Змазування – нанесення різних мазей, паст на уражені ділянки тіла.

Паста – це суміш окису цинку, тальку, крохмалю з ланоліном або вазеліном, яка проникає через поверхневий роговий шар шкіри і зберігає її еластичність.

Механізм дії мазі:мазь на жировій основі затримує випаровування води, закупорює вивідні протоки сальних і потових залоз; розм’якшується роговий шар, що посилює проникнення лікувальної рідини в шкіру.

  1. Мазеві пов’язки.

Показання: при необхідності тривалого впливу лікарської речовини (12-24 год.)

  1. Волого-висихаючі пов’язки.

Показання: гострі запальні ураження шкіри, які супроводжуються мацерацією, екземою.

  1. Припудрювання та присипання.

Показання: для зменшення подразнення при попрілостях, надмірному потовиділенні.

  1. Пластирі (бактерицидний, перцевий, фіксуючий, лікувальний) – густої консистенції липка мазева основа, що покрита марлею, застосовують для розсмоктування глибоких обмежених ущільнень шкіри (накладають на 1-2 дні).

  2. Бовтанки суміш порошків і рідин (гліцерин, спирт, олія). Не застосовують на мокнучі поверхні, при надмірній сухості шкіри – на волосисті місця.

  3. Інгаляції – препарати вводять у дрібнорозсіяному аерозолі, пароподібному або газоподібному стані.

Види аерозолів:

Показання: гострі і хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, гортані, трахеї, бронхів, які супроводжуються утворенням великої кількості густого мокротиння, бронхіальна астма, хронічна пневмонія, пневмосклероз, після операцій на легенях.

Протипоказання:схильність до легеневих кровотеч, гіпертонічна хвороба ІІБ і ІІІ стадії, порушення гемодинаміки ІІ-ІІІ ступеня, підвищена чутливість до препарату.

Переваги: лікарські засоби у незмінному вигляді потрапляють безпосередньо в ділянку патологічного процесу.

Недоліки: неточність дозування, можливі подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, недостатнє проникнення в ділянку патологічного процесу в разі порушення проникності дихальних шляхів.

Види апаратів для інгаляцій:закритого та відкритого типів, індивідуальний домашнього вживання.

  1. Введення крапель в очі при захворюваннях кон’юнктиви, рогівки, кришталика, сітківки ока (1-2 краплі в 1 око).

  2. Введення крапель в зовнішній слуховий хід при запаленні середнього вуха (6-8 крапель в 1 ухо).

  3. Введення крапель в ніс (5-6 крапель в 1 носовий хід).

  4. Закладання мазі за повіко.

Місцевий шлях введення, безпосередньо у вогнище ураження.

В спинномозковий канал, в суглобові сумки, плевральну порожнину, бронхи, трахею.


4. Переваги та недоліки ентерального введення, взаємодія ліків з продуктами.

- Сублінгвальний та ректальний способи введення лікарських засобів.


Ентеральний шлях введення лікарських засобів.

Через травний тракт:

1) Пероральний– через рот.

Переваги: простота і можливість вводити ліки в різних формах і в нестерильному стані, дозволяє уникати ушкодження тканин, неприємних відчуттів, ризику інфекцій.

Недоліки: важко використовувати у хворих з розладами свідомості, дітям, при порушенні ковтання; руйнуються під дією травних ферментів, погано всмоктуються у кишечнику при захворюваннях шлунка чи кишечнику; деякі подразнюють слизову оболонку ШКТ; часткова інактивація в печінці; труднощі у створенні та підтримці певної концентрації в крові; залежність від віку, стану організму, індивідуальної чутливості.

Потрібно враховувати такі чинники взаємодії ліків з продуктами:

- якщо лікарський препарат подразнює травний канал, слід вживати його після їди;

- препарати, що стимулюють травлення вживають під час їжі;

- антацидні препарати, знижують кислотність шлункового соку, вживають перед їдою;

- протимікробні, бронходилататори, холінергічні, діуретики, залізо, вазодилататори потрібно вживати натще за 1 год. або через 2-3 год. після їжі;

- ліки, які підсилюють апетит приймають перед їдою;

- проносні і глистогінні засоби приймають натще або за 1-3 год до їди;

- снодійні засоби приймають за 0,5-1 год. до сну;

- анальгетики, антиаритмічні, антиконвульсанти, антидіабетичні, антигістамінні, гіпотензивні, протизапальні, антимікробні, нейролептики, серцеві глікозиди, діуретики, вазодилататори вживають з їжею;

- драже, капсули і пілюлі ковтають в незмінному вигляді і запивають невеликою кількістю води;

- таблетки можна подрібнювати;

- порошок висипають на корінь язика і запивають водою, або попередньо розводять у воді;

- розчини, мікстури, відвари наливають в індивідуальну мензурку (в домашніх умовах 5 мл – чайна ложка, 10 мл – десертна, 15 – столова);

- спиртові настоянки, екстракти призначають в краплях;

- протимікробні препарати не слід запивати кислими фруктовими соками або напоями;

- анальгетики, залізо, проносні, тетрацикліни не можна запивати молоком;

- препарати ацетилсаліцилової кислоти, йодовмісні – запивають молоком;

- калійвмісні препарати – томатним соком;

- ліки, гіркі на смак – підсолодженою водою;

- після вживання ліків, що містять кислоти або препарати заліза, рекомендують прополоскати рот перевареною водою.

2) Сублінгвальний– під язик, внаслідок швидкого всмоктування дає швидкий ефект, не руйнується під дією травних ферментів, не метаболізують в печінці, у разі необхідності можливе швидке припинення дії ліків. Недоліки:обмежена кількість лікарських засобів, неможливо застосовувати при захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини.

3) Через зонд– для створення високої концентрації ліків у 12-палій кишці.

4) Через фістулу– гастростому після операцій на стравоході.

5) Ректальний– через пряму кишку.

Переваги: зменшує подразнювальну дію ліків на шлунок і дозволяє обминути печінку, всмоктування через нижні гемороїдальні вени, безпосередньо впливає на уражену слизову оболонку прямої кишки.

Недоліки: більшість лікарських препаратів не всмоктується в прямій кишці.

Методи:


Правила роздачі лікарських засобів.

Роздачу ліків для ентерального введення проводить постова м/с відповідно листів лікарських призначень. Попередньо м/с ретельно звіряє призначення в листку з аптечною етикеткою на упаковці та уточнює прізвище пацієнта. Перед роздачею ліків в перший раз м/с збирає у пацієнта алергологічний анамнез щодо перенесення лікарських засобів. Спочатку видає пацієнтові половину призначеної дози і через 30хв перевіряє самопочуття пацієнта. Ліки видаються тільки на 1 прийом. Необхідно порекомендувати пацієнту протягом дня пити достатню кількість рідини. Про виконання призначення зробити позначку в листку призначення і поставити свій підпис.

Способи роздачі ліків:

  1. за допомогою пересувного столика на коліщатах. На столик м/с складає лікарські препарати, мензурки, ножиці, піпетки, посуд з перевареною водою, листки призначень. Під’їжджає до ліжка хворого, з аптечної упаковки дає йому ліки відповідно листка призначень, контролює їх вживання.

  2. за допомогою індивідуальних сот на посту. У кожне вічко кладуть карточку з ПІБ пацієнта і номер палати, пакетик для ліків, мірну мензурку для розчинів, мікстур.


5. Парентеральний шлях уведення лікарських засобів, його особливості, переваги та недоліки.

- Види ін’єкцій.

- Анатомічні ділянки для парентерального введення лікарських засобів.

Парентеральний шлях введення лікарських засобів.

За допомогою ін’єкцій: п/ш, в/ш, в/м, в/в, внутрішньоартеріальних.

Ін’єкції це введення лікарських препаратів поза травним шляхом за допомогою шприца і голки. Шляхом ін’єкції ліки вводять в плевральну або черевну порожнину, у серце, у порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий канал.

Переваги: швидкість дії, велика точність дозування та підтримання певної концентрації ліків у крові, бо виключено вплив шлункового соку та ферментів травного тракту, виключається бар’єрна роль печінки.

Недоліки: можливість потрапляння інфекції, неприємні відчуття при проколюванні шкіри, неможливе самостійне застосування хворим, певні хворобливі стани, коли парентеральне введення ліків стає утрудненим або неможливим ( психічне збудження, значні опіки та ін..)

Шприц це найпростіший насос, придатний для нагнітання та відсмоктування рідини. Складається з циліндра на якому нанесені поділки і поршня. Один кінець у циліндра закінчується конусом для насадки муфти голки, другий відкритий для введення поршня. Для ін’єкцій застосовують шприци одноразового використання та ін’єкційні голки.

Види шприців:

  1. За ємністю: 1ml (інсуліновий з градуюванням 1 мл – 40 ОД інсуліну, 1мл – 100ОД), 2 ml, 5 ml, 10 ml, 20 ml. Вибір шприца залежить від виду ін’єкції та кількості ліків, яку треба ввести.

  2. Шприц «Жане» ємністю від 50 до 200мл – для промивання порожнин і відсмоктування з них вмісту.

  3. Гортанний шприц.

  4. Шприц-тюбик.

Ціна поділки шприца– кількість розчину, що знаходиться між 2 найближчими поділками.

Ін’єкційні голки– порожнисті вузькі металеві трубки, виготовлені з нержавіючої хромнікелевої сталі, один кінець яких косо зрізаний і загострений, а на другому щільно закріплена муфта. Довжина – від 1,5 до 10 см, діаметр просвіту від 0,3 до 2мм. Голки для в/в ін’єкцій зрізані під кутом 450, для п/ш і в/м – 350.

Види голок:

1) для в/м ін’єкцій – довжина 60 мм

2) для в/в - 40мм

3) для п/ш - 20мм

4) для в/ш - 15мм

5) повітровод

6) голка Дюфо

7) голки для спинномозкової пункції (голка Біра) та плевральної пункції.


Ін’єкції виконують в маніпуляційному кабінеті, в палаті тільки тяжкохворим. В маніпуляційному кабінеті повинна бути укомплектована аптечка «Анти-СНІД» відповідно до наказу МОЗ України №120 «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».Стіни і стеля пофарбовані емалевою фарбою, або стіни покриті кахлем, підлога вкрита лінолеумом. Обладнання: 2 раковини, робочий стіл, маніпуляцій ні столи, шафи з ліками, холодильник, металевий сейф, кушетки, бактерицидна лампа, достатня кількість пінцетів, затискачів, стерилізаційних коробок, центрифуга, промарковані ємності для дезінфікуючих розчинів, прибиральний інвентар, сміттєзбірник.

Підготовка маніпуляційного кабінету до роботи. Перед початком роботи здійснюється прибирання з використанням дезінфекційного розчину, кварцювання і провітрювання. М/с здійснює миття рук, надягає маску, готує необхідне для роботи. Перевіряє дату стерилізації перев’язувального матеріалу, наявність відповідних лікарських засобів, стерильних простирадл, пелюшок, затискачів, пінцетів, ниркоподібних лотків. Накриває стерильний маніпуляційний стіл.


Внутрішньошкірні ін’єкції.

Лікарську речовини вводять в товщу шкіри, не доходячи до підшкірної жирової клітковини. Застосовують при виконанні алергійних проб, імунологічних проб на туберкульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), проб на чутливість організму до антибіотиків, на приховані набряки (Мак-Клюра – Олдріча), для місцевого знеболення.

Використовуютьголку діаметром 0,3-0,4 мм, довжиною 1,2-1,5см, із зрізом під кутом 450і шприц ємністю 1мл.

Місце ін’єкції:внутрішня (медіальна) поверхня передпліччя (рука пацієнта повинна лежати долонею догори).

Проба Манту

Показання: рання діагностика туберкульозу, визначення інфікованості або чутливості організму до туберкуліну, відбір дітей на ревакцинацію БЦЖ.

Протипоказання:шкірні захворювання, гострі та хронічні інфекційні захворювання в період загострення, алергічні стани (ревматизм, бронхіальна астма), епілепсія.

Особливості проведення проби Манту:

  1. Перевірити дозвіл на проведення дитині проби Манту.

  2. Виконують туберкуліновим шприцом.

  3. З ампули набрати у шприц 0,2 мл туберкуліну (під час перевірки прохідності голки і видаленні повітря витрачається 0,1 мл).

  4. Ампулу із залишком туберкуліну ставлять в продезінфікований посуд і накривають стерильною серветкою.

  5. Не торкаючись стерильної ватної кульки кінцем голки, видалити у неї зі шприца залишки туберкуліну.

  6. Шкіру внутрішньої поверхні середньої третини передпліччя після оброблення ватними кульками, зволоженими 70%р-ном спирту висушити насухо стерильною ватною кулькою.

  7. В/ш вводять чітко 0,1мл туберкуліну (1 дозу). При правильному введенні на шкірі утворюється «лимонна кірка».

  8. Швидким рухом вийняти голку, не притискаючи ватною кулькою.

  9. Залишки туберкуліну на шкірі зняти сухою стерильною ватною кулькою.

  10. Попередити пацієнта, що протягом 3-х днів місце ін’єкції не можна мочити, травмувати, обробляти антисептиком, одягати одяг, що подразнює шкіру.

  11. Через 72 год. оцінити результат. Для вимірювання діаметра папули використовують прозору пластмасову лінійку, яку накладають перпендикулярно ості руки. Розмір гіперемії не враховується.

Розмір папули 0-1мм – реакція негативна;

2-4мм – сумнівна;

5мм – позитивна;

Понад 17мм – гіперергічна.


Проба Мак-Клюра – Олдрича (на гідрофільність шкіри)

В/ш вводять 0,2мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Стежать за терміном розсмоктування папули. У нормальному стані він становить 50-90хв. Зменшення цього терміну свідчить про підвищення гідрофільності та схильності до утворення набряків.


Підшкірні ін’єкції.

Переваги: технічно легкі у виконанні; багато ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірну жирову клітковину і не справляють на неї подразнювальної дії.

Протипоказання:глибокі зміни в шкірі, опіки, інфільтрати, поранення у тих ділянках, де треба робити ін’єкцію, виражений набряк та рубцеві зміни підшкірної жирової клітковини.

Ділянки тіла, які частіше використовують для п/ш ін’єкцій:

У цих ділянках шкіру та підшкірну жирову клітковину легко захопити в складку, відсутня небезпека пошкодження великих судин і нервів. Вводять 1-2 мл розчину, максимально – 5мл.


Особливості п/ш введення олійних розчинів:

  1. Ампулу підігрівають на водяній бані або в руці до температури 36-370С.

  2. Двомоментне введення: після введення голки в тканину складку шкіри відпускають і лівою рукою відтягують поршень шприца до себе, щоб переконатися, що голка не потрапила у кровоносну судину. За наявності крові в шприці відтягують трохи голку із шприцом до себе, не виймаючи її, вводять під іншим кутом і знову перевіряють.

  3. Після введення місце ін’єкції масажують, для кращого розсмоктування накладають грілку або зігрівальний компрес.


Особливості введення інсуліну.

  1. Дозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуально з урахуванням клінічної картини, вмісту глюкози в крові і в сечі.

  2. Інсулін зберігають в холодильнику при температурі 2-80С. Перед введенням інсулін підігрівають до кімнатної температури (не вище 220С), за 1 год. перед ін’єкцією витягнути його з холодильнику.

  3. Перед введенням візуально оцінити стан інсуліну: інсулін короткої дії – абсолютно прозорий, продовженої дії – білий осад на дні.

  4. Перед введенням першої дози інсуліну треба зробити в/ш або скарифікаційну пробу на індивідуальну чутливість до препарату з метою уникнення можливої алергійної реакції.

  5. Ін’єкцію робити інсуліновим шприцом, при відсутності необхідно розрахувати в мл призначену лікарем дозу. В 1мл може бути 40ОД, 80ОД, 100ОД (в 0,1мл відповідно 4ОД, 8ОД, 10ОД).

  6. Перед набиранням суспензії інсуліну флакон потрібно струсити до утворення рівномірної суміші.

  7. Точно набирати дозу інсуліну.

  8. Враховувати тривалість терапевтичного ефекту інсуліну: інсулін короткої дії дає терапевтичний ефект 6-8год; середньої пролонгованої дії – 16-20год; пролонгованої дії – 24-36год.

  9. Спирт знижує активність інсуліну, тому після протирання корка флакона та шкіри пацієнта спиртом треба дати час для повного випаровування спирту.

  10. Ін’єкцію інсуліну треба робити за 15-20хв. до їди, простежити, щоб пацієнт обов’язково поїв для запобігання виникнення гіпоглікемічної реакції.

  11. Найшвидше інсулін всмоктується з ділянки живота, найповільніше – із стегна (вранці вводять у живіт, а ввечері – в стегно).

  12. Кожного разу потрібно змінювати місце ін’єкції, тому що при введенні в одну й ту саму анатомічну ділянку може виникнути ускладнення – жирова дистрофія.

  13. Голку вводять під кутом 450, у разі довжини голки до 1,5см – під кутом 900.

  14. Вводять інсулін повільно, не протирають і не масажують місце ін’єкції.


Особливості введення гепарину:

Гепарин – це антикоагулянт прямої дії.

  1. За 15-20 хв. до ін’єкції прикладіть холод до місця проколювання (у ділянці живота, щоб знизити ймовірність утворення синців).

  2. Введіть голку в основу складки під кутом 900, препарат вводять повільно, щоб уникнути пошкодження тканин і больових відчуттів.

  3. Шкіру не протирайте, а дещо натисніть стерильним сухим тампоном на місце ін’єкції і тримайте 30-60с.

  4. Чергуйте анатомічні ділянки для ін’єкцій. Ділянки, в які ін’єкції роблять протягом тижня, мають перебувати принаймні на відстані 2,5см одна від одної.

  5. Утворення синця після ін’єкції свідчить про те, що доза препарату не адсорбується належним чином.

  6. Не можна робити ін’єкції в місце утворення синця.


Внутрішньом’язові ін’єкції.

Застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при п/ш ін’єкціях, оскільки м’язи краще постачаються кров’ю та лімфою. Деякі препарати при п/ш введенні спричиняють місцеве подразнення тканин, біль, погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів.

Максимально в/мможна ввести до 10мл.

Ділянки тіла, що використовують для в/м ін’єкцій: верхньозовнішній квадрант сідниць (пацієнт лежить на животі), передньозовнішня поверхня стегон (пацієнт лежить на спині), підлопаткові ділянки (пацієнт сидить на стільці, випрямивши спину і притискає до спинки стільця лівий чи правий бік), рідше триголовий м’яз плеча.

Не треба виконувати ін’єкцію в напружений м’яз, це може призвести до утрудненого введення голки, навіть до її ламання. Не слід виконувати ін’єкцію пацієнту у положенні стоячи, тому що він може знепритомніти.


Розведення антибіотиків. Проби на індивідуальну чутливість організму до антибіотиків.

Для ін’єкцій антибіотики частіше випускають в порошкоподібному вигляді у флаконах. Дозуються в ОД або грамах. Розчинники:вода для ін’єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду, 0,25-0,5% розчин новокаїну або лідокаїну.

Для в/м введення антибіотики розводять із розрахунку:в 1 мл розчинника 100000ОД, або 0,1г препарату (розведення 1:1). Якщо у флаконі міститься 1000000ОД, або 1г і більше, антибіотика і пацієнтові треба ввести весь вміст флакона, то при розведенні на кожні 100000ОД або 0,1г беруть 0,5мл розчинника (розведення 1:2).

Для в/в струминного введення антибіотик розчиняють спочатку у флаконі, потім отриманий розчин набирають у шприц ємністю 20мл і додають до 20мл ізотонічний розчин натрію хлориду або 5%р-н глюкози. Вводять повільно протягом 5-10хв.

Для в/в краплинного введення призначену дозу препарату спочатку розчиняють у флаконі, а потім за допомогою шприца відсмоктують вміст і додають його у флакон , що містить 200мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5%р-н глюкози. Вводять зі швидкістю 60-80 крапель за 1 хв.

Розведення антибіотика для проведення діагностичних проб на індивідуальну чутливість до препарату:

  1. Розвести антибіотик ізотонічним розчином з розрахунку 1мл на 100000ОД, або 0,1г препарату. Не використовують як розчинник антибіотиків для проведення діагностичних проб на індивідуальну чутливість 0,25-0,5%р-н новокаїну, тому що новокаїн може призвести до розвитку алергійної реакції, або попередньо проводять в\ш діагностичну пробу на індивідуальну чутливість організму до новокаїну. Воду для ін’єкцій також не використовують, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати хибну реакцію.

  2. Розвести р-н а/б першого розведення ще в 10 раз. Для цього в шприц ємністю 2мл набирають 0,1мл р-ну а/б першого розведення і додають 0,9мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

  3. Результат проби перевіряють через 20хв, позитивною вважають пробу, коли на місці ін’єкції з’являється почервоніння та набряк.

  4. Результат проб визначає м/с, в разі позитивної проби – також і лікар.

Проби на індивідуальну чутливість організму до а/б(вид проби вибирає завідувач відділенням або головний спеціаліст):

  1. Сублінгвальна проба. Зволожений розчином антибіотика ватний тампон пацієнт тримає під язиком 2-3хв, якщо а/б призначено перорально, то ¼ таблетки кладуть під язик на 5-7 хв, потім спльовує і прополіскує ротову порожнину. При наявності дертя, кашлю, гіперемії і набряку вуздечки язика проба вважається позитивною.

  2. Кон’юнктивальна проба. В око закрапують 1-2 краплі р-ну а/б другого розведення. При позитивній реакції спостерігається гіперемія кон’юнктиви, світлобоязнь, сльозотеча.

  3. Скарифікаційна проба. Для цього із заповненого розчином а/б шприца через голку на оброблену шкіру передпліччя наносять декілька крапель і за допомогою стерильної голки роблять навхрест або паралельно 2 подряпини-скарифікації так, щоб не виділилась кров. Реакцію оцінюють через 20хв

  4. Внутрішньошкірна проба. В/ш вводять 0,1мл (1000ОД) антибіотика другого розведення. При від’ємних пробах перший раз а/б вводять 1/3 дози внутрішньом’язово в стегно, при відсутності реакції всі наступні ін’єкції здійснюють у сідничний м’яз.


Особливості введення біциліну.

  1. Біцилін-3 і біцилін-5 – препарати пеніцилінового ряду пролонгованої дії. Суспензію на воді для ін’єкцій біциліну-3 – 600000ОД вводять в/м 1 раз на 7 днів, біциліну-5 – 1500000ОД вводять 1 раз на місяць.

  2. У зв’язку з тим що суспензія біциліну кристалізується і забиває просвіт голки, потрібно все робити швидко.

  3. Проби виконують в стегно розчином бензилпеніциліну натрієвої солі, вводять 10000ОД другого розведення. Спостерігають за станом пацієнта протягом доби.

  4. Упевнившись, що пацієнт нормально переносить бензілпеніциліну натрієву сіль, безпосередньо перед введенням у флакон біциліну-3 вводять 6мл води для ін’єкцій або ізотонічний розчин натрію хлориду. У флакон із біциліном-5 вводять 10мл розчинника.

  5. Інтенсивно струшують флакон.

  6. Утворену суспензію швидко набирають у шприц і випускають повітря зі шприца.

  7. Замінюють голку, не пропускаючи через неї розчин біциліну.

  8. Вводять препарат глибоко у м’яз, відтягують поршень на себе при появі у шприці крові відтягують голку на себе, змінюють кут розташування голки у м’язі і, не виймаючи її, вводять під іншим кутом. Ще раз перевіряють.


Внутрішньовенне введення лікарських засобів.

Венепункція – черезшкірне введення голки у вену.

Використовують з метою:

Найчастіше пунктуютьвени ліктьового згину. За необхідності використовують вени передпліччя, тильної поверхні кисті, нижніх кінцівок, вени на скронях (у дітей).

Переваги в/в введення лікарських препаратів: здійснюють для екстреного введення при станах, що загрожують життю хворих; для введення препаратів, що неможливо ввести в/м або п/ш через їх значну подразнювальну дію.

Препарати в/в струминно необхідно вводити протягом 1-3хв, а сильнодіючі препарати – зі швидкістю 1мл за 1 хв. Якщо пацієнту вперше вводиться препарат, то після введення 1-2мл на мить припинити його введення і запитати, як почувається пацієнт. При неадекватній реакції негайно припинити введення, але із вени не виходити, з’ясувати причину такої реакції, викликати лікаря.

Протипоказання: рубцеві зміни місця венепункції; введення олійних розчинів.

Правила накладання венозного джгута і підготовки вени до пункції:

  1. Пацієнт лежить на спині або сидить на стільці.

  2. Звільняють руку від одягу і кладуть медіальною поверхнею догори.

  3. Якщо ін’єкцію виконують в ліжку, то під руку підстилають клейонку, щоб не забруднити білизну.

  4. Під лікоть кладуть подушечку-валик для максимального розгинання руки.

  5. Визначити пульс.

  6. Пацієнту на плече вище ліктьового згину на 5-7см накладають гумовий джгут (на сорочку, рушник чи серветку) так, щоб вільні краї були спрямовані вгору.

  7. Пульс на променевій артерії повинен зберігатися, тому що джгут стискає поверхневі вени і не повинен порушувати тік крові по артеріях.

  8. Для посилення венозного застою запропонувати хворому декілька разів стиснути і розтиснути кулак. Можна злегка погладжувати руку у напрямку від кисті до ліктьового згину, або поплескати кистю руки по ділянці ліктьового згину. У разі задовільного наповнення вени чітко контуруються і пальпуються під шкірою у вигляді еластичних тяжів.

  9. Пропальпуйте вени ліктьового згину і виберіть найоб’ємнішу та найменш рухому вену.


Сильнодіючі препарати(строфантин, корглікон та ін..) вводять розведеними. У шприц 20мл спочатку набирають препарат, потім розчинник (ізотонічний р-н натрію хлориду, 5%р-н глюкози) до 20мл. Ліки вводять протягом 5-10хв.

Якщо у вену потрібно послідовно вводити декілька препаратів, то після введення ліків з першого шприца, голку залишають у вені і швидко з’єднують з другим шприцом. Перевіряють, щоб голка не вийшла із вени.

У маніпуляційному кабінеті повинна бути інфузійна система. Заповнена ізотонічним розчином натрію хлориду, щоб в екстремальній ситуації миттєво підключити її пацієнтові.


Особливості введення 10% розчину кальцію хлориду:

  1. Попередити пацієнта щодо наявності почуття жару при введенні у вену розчину, відчуття печіння в місці ін’єкції при потраплянні розчину під шкіру.

  2. Розчин вводять повільно, порційно, керуючись відчуттям жару. Пацієнту рекомендують глибоко дихати. При скарзі пацієнта на наявність жару необхідно припинити введення розчину на кілька секунд до зникнення відчуття жару.

  3. Тривалість введення 3-5хв.

  4. При виникненні почуття печіння в місці ін’єкції необхідно: припинити введення розчину; відтягнути поршнем введений розчин; від’єднати від голки шприц із розчином кальцію хлориду і під’єднати шприц із 25% р-ном магнію сульфату або 0,5% р-ном новокаїну і обколоти місце ін’єкції. Якщо не вжити цих заходів, то в місці ін’єкції утворюється некроз тканин.


Внутрішньовенні краплинні вливання (інфузії)

Показання:зневоднення організму, інтоксикація, колапс, шок, кишкова непрохідність, перші дні після операцій, тяжкі серцево-судинні захворювання, тяжкі напади бронхіальної астми, тяжкі захворювання нирок з нирковою недостатністю, захворювання печінки з печінковою недостатністю, септичні стани, у разі потреби парентерального живлення хворих.

Для тривалого в/в введення лікарських препаратів використовують пластикові системи одноразового використання. Їх випускають у стерильній герметичній упаковці, на якій зазначено серію, дату стерилізації, термін придатності. Складається з голки-повітровода та довгої трубки з крапельницею. На обох кінцях трубки є голки – одна для пункції вени, друга – для проколювання корка флакона. На трубці розміщено затискач, за допомогою якого регулюють швидкість введення рідини. У трубку вмонтовано крапельницю, яка має сітку-фільтр для запобігання потраплянню в кровоток часточок корка та ін., голки закриті ковпачками.

Розчини, що вливають, повинні мати такий самий осмотичний тиск, що й кров, бути повністю стерильними та апірогенними, мати температуру від 20 до 250С. Розчини, в яких розводяться лікарські речовини, повині бути індиферентними (ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% р-н глюкози). Оптимальна частота крапель 40-60 за 1 хв.


Взяття крові з вени.

- для біологічних і серологічних досліджень беруть кров з вени натще із розрахунку 5 мл на одне дослідження.

- м/с бере кров з вени в масці, гумових рукавичках, захисних окулярах, фартусі.

- на пробірці і направленні проставляють відповідний однаковий номер.

- пробірки закривають гумовими корками.

- кров не зберігають у холодильнику.

- доставляють в лабораторію не пізніше ніж через 1 год. після забору в спеціальному ящику-контейнері або промаркірованому біксі, на дно кладуть бавовняну серветку, згорнуту в 4 шари.

- направлення до лабораторії відправляють окремо в поліетиленовому пакеті. Зазначають: назву лабораторії, назву біоматеріалу і дослідження, реєстраційний номер, відділення, ПІБ пацієнта, стать, вік, діагноз, дату взяття крові, прізвище особи, яка здійснювала взяття біоматеріалу.

- транспортування крові в лабораторію здійснює м/с в гумових рукавичках.

Взяття крові з вени для бактеріологічного дослідження:

Кров на білірубін, трансамілазуберуть в суху чисту пробірку 3-5мл. Перед взяттям крові рекомендують одноденне голодування, не варто вживати аскорбінову кислоту.

Особливості взяття крові з вени на коагулограму:

Особливості взяття крові з вени на наявність алкоголю:

Взяття крові на ВІЛ-інфекцію:


Кровопускання (300-500мл)

Механізм дії:зменшує кількість циркулюючої крові, може мати позитивне значення при правошлунковій серцевій недостатності (набряк легень). Включається нейрогуморальний механізм і підвищується вміст води в крові до 15% вище від початкового, тому в деяких випадках знижується в’язкість крові і зсідання її триває довше.

Показання:

Протипоказання:

Після кровопускання хворий повинен дотримуватись постільного режиму протягом доби. Спостерігають за загальним станом хворого, здійснюють контроль АТ, пульсу. Випущена кров є утилітарною, її знезаражують і виливають в каналізацію.


6. Ускладнення, їх профілактика (див. таблицю).

- Тактика фельдшера в разі виникнення можливих ускладнень.


  1. Виписування і отримання лікарських засобів в умовах стаціонару.

Всі лікарські препарати призначає лікар в листі лікарських призначень та робить запис в історії хвороби або карті амбулаторного хворого.

Відповідно наказів:

117 «Про порядок виписування рецептів та відпуск лікарських засобів і виробів медичного призначення»;

11 (№356) «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України»;

360 «Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікувальні засоби і вироби медичного призначення»;

344 «Про затвердження переліку отруйних та сильнодіючих засобів»

призначення хворим наркотичних, психотропних лікарських засобів і прекурсорів здійснюється лікарем відповідно до медичних показань в спеціальному «Листку призначень лікарями наркотичних і психотропних лікарських засобів та виконання цих призначень» з обов’язковим записом в історіях хвороби чи амбулаторних картках, засвідчує завідувач відділенням. Лікар обов’язково зазначає латинською мовою найменування засобу, концентрацію, кількість (з розрахунку не більше ніж на 3 доби), шлях введення, разову дозу, час введення. Листок призначень зберігається в історії хвороби.

Хворим, які знаходяться в умовах стаціонару на дому та потребують призначення наркотичних засобів більш ніж на 3 доби видається «Висновок про призначення наркотичних лікарських засобів» у 2-х примірниках (1 – в історії хвороби, 2 – в аптеці, яка забезпечує даний ЛПЗ). Рішення про доцільність тривалого застосування наркотичних засобів приймає комісія (голова, 3 члени комісії) та обов’язково затверджується головним лікарем або його заступником.


Виписування і одержання лікарських засобів з аптеки для відділення.

Постова м/с за листами лікарських призначень визначає, яких ліків і скільки потрібно для забезпечення призначеної хворим медикаментозної терапії. Ліки, яких не вистачає, виписують на бланках-вимогах. Вимоги передаються старшій м/с, яка перевіряє їх, додає до них ліки для невідкладної допомоги. Вимогу підписує завідувач відділення, а потім головний лікар. При недостатньому фінансуванні, виписують лише засоби, що використовуються в ургентних ситуаціях, інші ліки купують хворі.

Для отримання на пост наркотичних, психотропних, сильнодіючих, отруйних, спиртовмісних ліків та тих, які підлягають кількісному обліку, постова м/с повинна заповнити окрему вимогу у 2-х екземплярах, де позначають № історії хвороби, прізвище хворого, якому вони призначені. Підписують: завідувач відділення і головний лікар. 1 екземпляр – залишається на посту, 2 – подається старшій м/с.

Старша м/с є матеріально-відповідальною особою ЛПЗ, має доручення на отримання лікарських засобів з аптеки, яке видає бухгалтерія ЛПЗ і засвідчує головний лікар. Доручення на отримання наркотичних речовин видаються щоразу, на отримання спиртів і спиртових розчинів – 1 раз на місяць, інших препаратів та предметів догляду – 1 раз на квартал. Старша м/с не може перекладати свої обов’язки на інших осіб.

Вимоги-замовлення на одержання ліків з аптеки заповнюють за групами:

І – наркотичні (психотропні) засоби.

ІІ – спирти та спиртові розчини.

ІІІ – ліки заводського виробництва.

IV – екстемпоральні ліки (ті що виготовляють в аптеці).

V – перев’язувальний матеріал та предмети догляду.

Для отримання з аптеки ліків, що підлягають предметно-кількісному обліку, старша м/с заповнює окрему «Вимогу на наркотичні психотропні лікарські засоби», дотримуючись певних особливостей:

1) заповнюється латинською мовою;

2) 4 екземпляри зі штампом лікувального закладу (1 – ст. м/с, 2- аптека, 3 – зав. відділення, 4 – головний лікар);

3) в одній вимозі виписується лише 1 найменування лікарського засобу;

4) зазначають П.І.Б. хворого, № історії хвороби, назву ліків, кількість (не більше 3-х добової потреби), форму випуску, концентрацію;

5) підписує старша м/с, зав.відділення, головний лікар, завіряється печаткою.

На ліки ІІІ, ІV, V груп вимога-замовлення виписується у 3-х екземплярах. Корінці вимог, поданих в аптеку, залишаються у старшої м/с.

Транспортування лікарських засобів здійснюється службовим транспортом, номер якого повинен бути вписаний в поданій вимозі на отримання цих засобів. При придбанні лікарських засобів старша м/с зобов’язана в аптеці перевіряти найменування, дозування і кількість препаратів. Претензії на бій ампул, брак повинні бути пред’явлені в момент отримання.


8. Правила зберігання, розміщення та обліку ліків у відділенні.

- Зберігання, призначення, застосування і облік препаратів списків А і В.

Згідно наказу№584 «Про затвердження правил зберігання та проведення контролю якості лікувальних засобів у ЛПЗ» відповідальністьза збереження, використання, дотримання правил призначення і видачі ліків несе завідувач відділення. Безпосереднім виконавцем в організації зберігання і використання ліків є старша м/с.

Лікарські засоби зберігаються в шафах на посту у чергової м/с з відповідними назвами: «Зовнішнє», «Внутрішнє». Ін’єкційні препарати зберігаються у шафах в процедурному кабінеті (на 1 полицю кладуть препарати для в/в введення, на 2 – для в/м, на 3 - для п/ш). Лікарські засоби розташовуються у шафах по групах, більші ємності з ліками ставлять до стінок шафи, а менші ближче до дверцят.

Окремо зберігаються засоби із сильним запахом, легкозаймисті, перев’язувальний матеріал, шприці та предмети догляду. Ліки, що розкладаються на світлі, відпускають у флаконах з темного скла і зберігають у темному місці.

Зберігаються в холодильнику: настої, слизи, відвари (2 доби), мікстури, очні краплі (3 доби), вакцини, сироватки, антибіотики. Стерильні розчини під обкатку зберігають 10 діб, під обв’язку 3 доби.

Наркотичні, сильнодіючі, психотропні, отруйні лікарські засоби зберігають у вогнетривких сейфах, прикріплених до стіни чи підлоги. На внутрішньому боці дверцят сейфа є перелік наркотичних і отруйних лікарських засобів з вказаною вищою разовою і добовою дозами. Всередині сейфа лікарські засоби для парентерального, внутрішнього і зовнішнього застосування повинні зберігатись на різних полицях і в різних відсіках.

Запаси наркотичних засобів у ст. м/с не повинні перевищувати 3-денної потреби в них, в аптеках ЛПЗ – 2-тижневої потреби. Для надання негайної медичної допомоги у вечірній час за життєвими показаннями дозволяють створювати в приймальному і реанімаційному відділеннях 5-тиденний резерв наркотичних засобів. На пост черговій м/с видається 1-денна потреба у наркотичних засобах, у святкові дні 2–3-денна.

За постановоюКабміну України №58 «Про затвердження порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) засобів» всі наркотичні, сильнодіючі, психотропні, отруйні засоби підлягають кількісному обліку в «Журналі обліку наркотичних засобів та прекурсорів у відділеннях та кабінетах ЛПЗ» та «Журналі обліку наркотичних засобів та прекурсорів на постах відділень ЛПЗ», який повинен бути прошнурований, пронумерований, скріплений підписом головного лікаря і печаткою лікувального закладу. Журнали зберігаються у сейфах на посту та у старшої м/с.

Наркотичний (психотропний) лікарський засіб м/с набирає у шприц і вводить пацієнтові у присутності лікаря. Використані ампули наркотичних засобів чергова м/с здає в той же день ст. м/с (за винятком вихідних і святкових), яка здає їх заступникові головного лікаря з лікувальної роботи. Головний лікар створює комісію (голова – він сам, 3 члени комісії), яка 1 раз на 10 днів знищує використані ампули і складає «Акт про знищення пустих ампул з-під наркотичних засобів», щомісячно перевіряє доцільність призначення наркотичних засобів, стан зберігання, обліку і їх використання.

Про всі випадки крадіжок наркотичних засобів у 3-денний термін сповіщають МОЗ, Головне аптечне управління, матеріали передаються в судово-слідчі органи. Наркотичні засоби, що залишились після смерті онкологічного хворого здають у 3-денний термін по акту ст. м/с та зав. відділення. За недотримання правил виписування, зберігання та використання лікарських засобів передбачається кримінальна та адміністративна відповідальність.

Можливі ускладнення при виконанні внутрішньошкірних ін’єкцій

Ускладнення

Причини

Симптоми

Профілактика

Лікування

1.

Інфільтрат

Порушення асептики та антисептики, користування тупою голкою, неправильний вибір місця ін’єкції.

Ущільнення в місці ін’єкції.

Дотримуватись вимог асептики та антисептики під час виконання ін’єкції.

Йодна сітка, напівспиртовий зігрівальний компрес, УВЧ, озокеритові аплікації, компрес з гепаринової мазі.

2.

Рожисте запалення

Порушення правил асептики та антисептики

Підвищення температури, слабкість, головний біль.

На місці ін’єкції: біль, набряк, гіперемія шкіри, місцеве підвищення температури.

Дотримуватись вимог асептики та антисептики при виконанні ін’єкції.

Призначає лікар:

антибіотики, сульфаніламідні препарати, ультрафіолетове випромінювання.

3.

Алергічні реакції.

Індивідуальна непереносимість ліків.

Нежить, гострий кон’юнктивіт, висипання, набряк, свербіння шкіри.

Проводити чіткий відбір показань до їх призначення, алергічний анамнез.

Лікування призначає лікар: антигістамінні препарати.

4.

Передача СНІДу, вірусного гепатиту

Порушення асептики та антисептики при виконаннях ін’єкцій

Див. симптоми вірусного гепатиту та СНІДу в інфекційних хворобах

Чітке зберігання асептики та антисептики при виконанні ін’єкцій.

Лікування призначає лікар.


Можливі ускладнення при виконанні підшкірних ін’єкцій

Ускладнення

Причини

Симптоми

Профілактика

Лікування

1

Абсцес, флегмона.

Неякісна стерилізація шприців та голок, погана обробка рук м/с, шкіри хворого, обробка флакону або шийки

ампули.

Гнійне запалення м’яких тканин з утворенням порожнини, заповненої гноєм відгородженої від навколишніх тканин піогенною мембраною.

Виключення причин.

В стадії інфільтрації, антибіотики, сульфаніламідні препарати. Найчастіше хірургічне лікування.

2

Інфільтрат.

Введення понад 3 мл водного р-ну або при введенні непідігрітих олійних р-нів.

Ущільнення в місці ін’єкції.

Зміна місць ін’єкції, олійні розчини вводити в теплому вигляді.

Йодна сітка, напівспиртовий зігрівальний компрес, УВЧ, озокеритові аплікації, компрес з гепаринової або троксевазинової мазі, грілка.

3

Жирова дистрофія (ліподистрофія)

Часте введення інсуліну в одне місце.

Зникнення, гіпертрофія підшкірної жирової клітковини.

Інсулін вводити кімнатної температури і змінювати місце ін’єкції.

Призначає лікар.

4

Кровотеча з місця ін’єкції

Травмування голкою невеликої кровоносної судини.

З місця ін’єкції виділяється кров.

Правильно вибирати місце ін’єкції.

Щільно притиснути

тампон, змочений спиртом або накласти легку тиснучу пов’язку.

5

Жирова емболія.

Попадання олійних розчинів в кровоносні судини внаслідок неправильного вибору місця ін’єкції, введення олійних розчинів в судини.

Біль в місці ін’єкції, гіперемія або червоно-синє забарвлення шкіри в місці ін’єкції, набряк, підвищення загальної та місцевої температури.

Перевіряти наявність голки в судині.

Призначає лікар.

6

Поломка голки.

Дефект голки або грубе виконання ін’єкції.

Наявність частини голки в місці ін’єкції, якщо м/с не ввела її повністю до кінця.

Стежити, щоб над поверхнею шкіри залишилось не менше, ніж 1 см довжини голки.

Оперативне втручання.

7

Ушкодження нервових стовбурів.

Неправильний вибір місця ін’єкції.

Біль в місці ін’єкції, парези та паралічі, неврити.

Вибирати правильне місце ін’єкції, чітко виконувати техніку ін’єкції.

Зігрівальний напівспиртовий компрес, грілка.

8

Введення ліків в окістя.

Неправильний вибір місця ін’єкції.

Біль в місці ін’єкції.

Вибирати правильне місце ін’єкції, голку.

Зігрівальний напівспиртовий компрес, грілка.

9

Алергічні реакції.

Індивідуальна непереносимість ліків.

Свербіння шкіри, висипання, набряк Квінке, алергічні дерматити, риніт, нудота.

Чіткий вибір показань до її призначення, відмова (по можливості) від одночасного використання багатьох препаратів, обережне лікування хворих, проведення в/ш проб.

Звернутися до лікаря і виконувати його вказівки.

10

Передача СНІДу, вірусного гепатиту.

Порушення асептики та антисептики при виконаннях ін’єкцій.

Див. симптоми вірусного гепатиту та СНІДу в інфекційних хворобах.

Чітке зберігання асептики та антисептики при виконанні ін’єкцій.

Лікування призначає лікар.

11

Анафілактичний шок

Індивідуальна непереносимість ліків.

Загальне почервоніння шкіри, висипання, кашель, порушення ритму дихання, блювота, зниження АТ, аритмія, спазм бронхів, загублення свідомості.

Див. пункт№13

“Можливі ускладнення при виконанні в/в ін’єкцій

Див. лікування “Анафілактичний шок”

Пункт № 13 “Можливі ускладнення при виконанні в/в ін’єкцій”

Можливі ускладнення при виконанні внутрішньом’язових ін’єкцій

Ускладнення

Причини

Симптоми

Профілактика

Лікування

1.

Інфільтрат.

Порушення асептики та антисептики, користування тупою або короткою голкою, неправильний вибір місця ін’єкції або введення ліків в одне і теж місце.

Ущільнення в місці ін’єкції, яке легко прощупується в місці пальпації.

Дотримуватись вимог асептики та антисептики під час виконання ін’єкції, вибирати правильне місце і відповідну голку.

Йодна сітка, напівспиртовий зігрівальний компрес, УВЧ, озокеритові аплікації, компрес з гепаринової мазі.

2.

Абсцес.

Порушення правил асептики та антисептики при виконанні ін’єкції.

Гнійне запалення м’яких тканин з утворенням порожнини, заповненої гноєм, відгородженої від навколишніх тканин піогенною мембраною.

Виключення причин.

В стадії інфільтрації антибіотики, сульфаніламідні препарати, найчастіше хірургічне лікування.

3.

Передача СНІДу, вірусного гепатиту.

Порушення асептики та антисептики при виконаннях ін’єкцій.

Див. симптоми вірусного гепатиту та СНІДу в інфекційних хворобах.

Правильна підготовка інструментарію до стерилізації та його стерилізація.

Лікування призначає лікар.

4.

Медикаментозна емболія.

Неправильний вибір місця ін’єкції, введення ліків (особливо олійних) в судини.

Біль в місці ін’єкції, гіперемія або червоно-синє забарвлення шкіри в місці ін’єкції, набряк, підвищення загальної та місцевої температури.

При попаданні олії в легеневі судини: приступи ядухи, кашель, посивіння верхньої половини тулуба, відчуття давлення в грудях.

При введенні олійних р-нів перевірити, що в шприц не поступає кров, а це означає, що голка не в судині.

Доповісти лікареві і виконувати всі його призначення.





5.

Алергічні

реакції.

Індивідуальна непереносимість ліків.

Нежить, гострий кон’юнктивіт, висипання, набряк, нудота.

Проводити пробу на чутливість організму (особливо на антибіотики). Чіткий вибір показань до її призначення, відмова (по можливості) від одночасного використання багатьох препаратів.

Лікування призначає лікар.

6.

Ушкодження нервових стовбурів.

Неправильний вибір місця ін’єкції.

Біль в місці ін’єкцій, парези, паралічі, неврити.

Правильно підбирати голку та місце ін’єкції і чітко виконувати техніку ін’єкції.

Зігрівальний компрес, грілка.

7.

Поломка голки.

Дефект голки, грубе виконання ін’єкції.

Наявність частини голки в місці ін’єкції, якщо м/с не ввела її повністю – до кінця.

Стежити, щоб над поверхнею шкіри залишилось не менше ніж 1/3 довжини голки.

Оперативне втручання.

8.

Введення ліків в окістя.

Неправильний вибір місця ін’єкції.

Біль в місці ін’єкції.

Правильно підбирати місце ін’єкції.

Зігрівальний компрес, грілка.

9.

Гематома.

Неправильний вибір

місця ін’єкції.

Біль, синьо-багрове пляма на місці ін’єкції.

Правильно вибирати місце ін’єкції.

Холод, а потім грілка, зігрівальний компрес.

10

Переростягнення

м’язів.

Одномоментне введення лікарських препаратів (понад 10 мл).

Біль в місці ін’єкції.

Не вводити більше 10 мл в/м.

Напівспиртовий зігріваючий компрес, УВЧ, грілка, озокеритові аплікації.

11

Анафілактичний шок

Індивідуальна непереносимість ліків.

Загальне почервоніння шкіри, висипання, кашель, порушення ритму дихання, блювота, зниження АТ, аритмія, спазм бронхів, загублення свідомості.

Див. пункт№13

“Можливі ускладнення при виконанні в/в ін’єкцій

Див. лікування “Анафілактичний шок”

Пункт № 13 “Можливі ускладнення при виконанні в/в ін’єкцій”

Можливі ускладнення при виконанні внутрішньовенного введення ліків

Ускладнення

Причини

Симптоми

Профілактика

Лікування

1.

Пірогенні реакції.

Введення ліків із закінченим терміном придатності.

Озноб, підвищення температури, судоми.

Звертати увагу на якість та термін придатності ліків.

Викликати лікаря та виконувати всі його призначення.

2.

Жирова емболія.

Помилкове введення олійних розчинів в/в

Біль у ділянці серця, ядуха, кашель, ціаноз верхньої половини грудної клітки.

Не вводити в/в олійні розчини.

Звернутись терміново до лікаря.

3.

Повітряна емболія.

Попадання не видалених повітря з шприца або системи для в/в введення ліків.

Втрата свідомості, судоми, падіння АТ.

Видалити повітря з шприца та системи для в/в введення ліків перед пункцією вени.

Перетиснути систему, опустити головний кінець ліжка, в/в ввести по призначенню лікаря: глюкокортикоїди, анальгетики, спазмолітики, антикоагулянти, фібрінолітики.

4.

Запаморочення, колапс аритмії.

Швидке введення ліків.

Втрата свідомості, зниження АТ, блідість шкірних покровів, аритмія пульсу.

Ліки вводити в/в повільно.

Дати понюхати вату, змочену нашатирним спиртом, кисень, свіже повітря, опустити головний кінець ліжка.

5.

Передача СНІДу, вірусного гепатиту.

Порушення асептики та антисептики при виконанні ін’єкцій.

Див. симптоми вірусного гепатиту та СНІДу в інфекційних хворобах.

Чітке зберігання асептики та антисептики при виконанні ін’єкцій.

Лікування призначає лікар.

6.

Інфільтрат.

Попадання ліків в підшкірну основу.

Появлення ущільнення в місці ін’єкції.

Підтягнути поршень шприца на себе і переконати, що голка в вені.

Накласти зігрівальний компрес, грілку, УВЧ.

7.

Гематома.

1) порушення зсідання крові.

  1. порушення проникності судин.

  2. наскрізна перфорація вени.

Під шкірою в місці ін’єкції багрові плями.

Тривале притискання місця ін’єкції стерильною ватною кулькою, змоченою спиртом.

Прикласти грілку

8.

Ушкодження нервових стовбурів.

Неправильний вибір місця ін’єкції.

Біль в місці ін’єкції, парези, параліч, неврити.

Правильно підбирати голку та місце ін’єкції і чітко виконувати техніку ін’єкції.

Зігрівальний компрес, грілка.

9.

Сепсис.

Бактеріальне інфікування крові при порушеннях правил асептики та антисептики.

Див. симптоми “сепсису” в хірургічних хворобах.

Збереження асептики, антисептики при введенні ліків.

Лікування призначає лікар.

10

Тромбофлебіт.

Утворення тромбів в венах, внаслідок хімічного або фізичного подразнення стінки вени.

Біль, появлення ущільнення по ходу вени.

Зміна місця ін’єкції, застосування гострих голок.

Звернутися до лікаря та виконувати всі його вказівки.

11

Алергічні реакції.

Індивідуальна непереносимість ліків.

Свербіння шкіри, набряк, алергічні дерматити, риніт, нудота.

Чіткий вибір показань до їх призначення, відмова (по можливості) від одночасного використання багатьох проб. Обережно при проведенні лікування хворого у якого в минулому були алергічні реакції.

Звернутися до лікаря та виконувати всі його вказівки.

12

Некроз.

Помилкове введення під шкіру у великій кількості подразнюючих ліків

(10%р-ну хлористого кальцію).

Появлення ущільнення в місці ін’єкції.

Ліки вводити тільки в/в.

Доповісти лікареві. Не виймати голки, спробувати відсмоктати ліки: обколоти місце ін’єкції 0,25% р-ном новокаїну або 0,9%р-ном хлориду натрію.

13

Анафілактичний шок.

Найчастіше розвивається на парентеральне введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, сироваток, вакцини, білкових препаратів, рентгенконтрасних речовин.

Клінічна картина анафілактичного шоку характеризується швидким розвитком: через декілька секунд після контакту з алергеном свідомість пригнічена, АТ падає, з’являються судоми, сечовиділення. Швидкий розвиток анафілактичного шоку закінчується смертю.

У більшості хворих захворювання починається з відчуття жару, гіперемії шкіри, страху смерті, збудження, депресії, головного болю, болю за грудиною, ядухи. Іноді розвивається набряк гортані по типу набряку Квінке, свербіння шкіри. Сухий кашель, АТ різко падає, пульс ниткоподібний. Смерть може наступити в результаті бронхоспазмі, набряку легень, гострої серцево-судинної недостатності.

Чіткий облік показань до застосуванню ліків, відмова (по можливості) від одночасного застосування багатьох препаратів, обережність при проведенні лікування хворих, в яких якісні алергічні реакції. При введенні імунних сироваток необхідно користуватись методом Безредки.

1)припинити введення ліків;

2) накласти джгут на кінцівку вище місця введення ліків;

3) покласти хворого з опущеним головним кінцем для профілактики аспірації блювотних мас або асфіксії набряклим язиком;

4) зафіксувати язик;

5) в/в ввести 0,5 мл 1% р-ну адреналіну або норадреналіну (якщо в/в неможливо, то вводять п/ш, в/м в тяжких випадках внутрішньосерцево) в/в або в/м 75-150 мг, дексаметазон 4-20 мг, гідрокортизон 150-300 мг.

6) антигістамінні препарати: піпольфен 2-4мл 2,5% р-ну п/ш, 2% р-н супрастіну 2-4 мл, 1% р-ну димедролу 5 мл.

при ядусі 2,4% р-н еуфіліну 10-20 мл в/в.

7) при появі серцево-судинної недостатності ввести корглікон 1 мл 0,06%р-н в ізотонічному розчині хлориду натрію, лазікс 40-60 мг.

8) в/в введення 1% р-ну гідрокарбонату натрію 200,0.

9) при необхідності закритий масаж серця, штучне дихання.