XREFF.RU


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ



Если Вам понравился сайт нажмите на кнопку выше
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ







ТРОФИМЕНКО Л.І.

корекційне навчання

з РОЗВИТку МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

із ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ





ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС











Київ 2012

УДК 376.1-056.264-053.4





Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

(Лист №1/11-18794 від 05.12.2012 р.)









Рецензенти:к.пед.н., ст. н. сп. ЧеботарьоваО.В.(старший науковий співробітник лабораторії олігофренопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України), Кануннікова І.В. (директор ДНЗ комбінованого типу №176 м. Києва).









Трофименко Л.І.

У програмно-методичному комплексі представлено зміст та методику логопедичних занять з корекції та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення III-IVрівня.

Для вчителів-логопедів та вихователів спеціальних та загальноосвітніх дошкільних навчальних закладів, студентів педагогічних вищих навчальних закладів.



РОЗДІЛ 4.Програма корекційного навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку ІЗ ЗНМ

Система корекційного навчання дошкільників шостого-сьомого років життя із ЗНМ в умовах дошкільного навчального закладу включає в себе основні напрями формування і розвитку мовленнєвої функції у дітей.

1. Формування лексичної сторони мовлення.

2. Формування граматичної сторони мовлення.

3. Формування зв’язного мовлення.

4. Формування фонетико-фонематичної сторони мовлення.

5. Навчання грамоти.


Зміст та напрями корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення

Завдання корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення

Очікувані результати корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення

Лексична сторона мовлення.

Узагальнювальна функція слова.

Контекстуально зумовлене значення слова

Формування узагальню вальної функції слова.

Засвоєння різних відтінків контекстуально зумовленого значення слова і його багатозначного змісту.

Формування словесних понять, що позначають не конкретні явища навколишнього світу, а його загальні сторони, властивості, стани (мрія, лінь, чесність, хитрий, розумний, турбуватися, співчувати).

Формування операцій порівняння слів за значенням, виділення й узагальнення в них загального змісту, перехід до засвоєння переносного значення слова.

Дитина:

  • розуміє і пояснює значення заданого слова, виходячи із змісту прочитаного тексту;

  • добирає до заданого слова зі схожим та протилежним значенням.


Узагальнене лексичне значення

Засвоєння узагальненого лексичного значення слова (словесного поняття): абстрактних іменників, іменників, що є узагальненим найменуванням осіб з характерними ознаками, прикметників, що позначають внутрішні якості і властивості, дієслів, що позначають стани відчуття і переживання.

Формування розумових дій та операцій порівняння слів за значенням, виділення й узагальнення в них загального змісту, уміння встановлювати логічні зв’язки.

  • уміє порівнювати слова за значенням, виділяє й узагальнює в них загальний зміст, що полегшує дитині перехід до засвоєння їх переносного значення;

  • уміє встановлювати логічні зв’язки між словами.


Понятійна співвіднесеність слова

Засвоєння понятійної співвіднесеності слова.

Розвиток лексичної системності, формування семантичних полів.

Формування операцій: класифікації предметів, явищ навколишнього світу, порівняння пред’явлених об’єктів, оцінка їх відмінності і подібності, виділення в них загальної семантичної ознаки, комплектування груп еквівалентних предметів.

  • уміє виділяти загальну семантичну ознаку ряду слів;

  • уміє правильно групувати предмети на основі спільності

  • їх функцій, загального і подібного використання речей;

  • поєднує предмети за узагальненими ознаками (матеріал, дії предметів, їх функціональне використання, внутрішні якості тварини або людини, фізичні властивості, способи руху, явища природи тощо).

Абстрактно-узагальнене лексичне значення слова



Засвоєння абстрактно-узагальненого лексичного значення слова як частини мови, класифікація слів за цими ознаками.

Формування уміння співвідносити запитання (хто? що? що робить? який? яка? яке?) з відповідними словами речення або словосполучення. Виділення слів з речення на основі сформованого функціонального використання мовних знаків.

Формування практичних уявлень про слово як про самостійного носія значення.

  • уміє співвідносити запитання (хто? що? що робить? який? яка?) з відповідними словами речення або словосполучення (яке слово відповідає на запитання...).


Лексична семантика.

Лексико-семантичні явища.

Антонімія



Розвиток імпресивної сторони мовлення.

Корекція лексичної сторони мовлення на основі розширення активного словникового запасу.

Розвиток семантичної структури слова як основи для формування абстрактного мислення.

Формування, уточнення і диференціація різних типів лексичних значень (синонімічних, антонімічних, багатозначних, похідних і основних).

Формування норм лексичної сполучуваності засвоєних значень слів.

Формування розумової операції порівняння, співставлення предметів, явищ за сенсорними ознаками.

  • розуміє, в живає і співвідносить прикметники, дієслова, іменники, прислівники з протилежним значенням;

  • добирає антоніми до заданого слова (високий – низький, весело – сумно) з опорою на наочність та без неї;

  • знаходить і називає у контексті слова з протилежним значенням (без наочної опори).


Синонімія


Засвоєння синонімічних значень.

Актуалізація слів-синонімів.

Корекція словникового запасу на основі формування лексичної сполучуваності слів.


  • розуміє, вживає і співвідносить прикметники, дієслова, іменники, які мають однакове значення;

  • добирає слова, синонімічні до заданого слова (біда – горе, нещастя, хоробрий – сміливий) з опорою на наочність та без неї;

  • знаходить і називає у контексті, слова близькі за значенням (без наочної опори);

  • розташовує слова в міру зростання чи зменшення ознаки (маленький-дуже маленький-малесенький-крихітний).

Багатозначність

(іде людина, іде дощ, сніг, потяг, розмова; золоті прикраси, руки, люди, листя; летить птах, летить літак, летить сніг, листок; біжить людина, річка, зерно з мішка; грає людина, інструмент, сонце у воді; свіжий хліб, свіжі квіти; шапочка у дитини, шапочка у гриба; носик у дитини, носик у чайника; вуса у дідуся, у кота, вуса у колоса; ніжка дитини, ніжка у стола).

Омонімія

(залізний ключ – журавлиний ключ; коса у дівчинки – залізна коса; смачні лисички – руді лисички).


Уточнення та розвиток контекстуального значення слова.

Розвиток розуміння різноманітних відтінків значення слова та його багатозначності.




  • розуміє та вживає доступні багатозначні слова, деякі переносні значення;

  • уміє скласти просте речення зі словосполученням, які містять однакові слова, але несуть різну семантичну завантаженість;

  • знаходить у контексті слова, які вимовляються однаково, але мають різне значення.

Слово як складова одиниця мови.


Формування поняття про слово.

Розвиток орієнтування на слово як складову одиницю мови й усвідомлення словесного складу речення.

Формування аналізу словесного складу речення.

Формування уміння виділяти слова з ряду слів, об'єднаних загальною семантичною ознакою, які належать до однієї частини мови, але контрастних за своїм конкретним значенням.

Розвиток орієнтації на морфологічні ознаки частин мови (зокрема іменників і дієслів), фіксування уваги на системі найбільш характерних граматичних форм слів (відмінювання іменників, дієвідміна дієслів тощо).

  • уміє виділяти слова з ряду слів;

  • уміє аналізувати словесний склад речення, яке не містить прийменників (на початковому етапі);

  • співвідносить слова, що позначають предмети, їх дії і якості з відповідними синтаксичними питаннями (яке слово відповідає на запитання що робить? який? яка? яке?);

  • орієнтується на слово і елементарний рівень усвідомлення його як складової одиниці мови.


Словотвір.


Засвоєння різних видів словотворення (суфіксальний, префіксальний приєднання слів).

Розвиток у дітей здібності до спостереження та узагальнення мовних явищ.

Розвиток уміння використовувати утворені слова у складі речень у різних відмінкових формах.

Збагачення словника похідними словами.

Привертання уваги до морфологічного оформлення слів.

Розвиток слухової уваги в процесі сприйняття мовлення і мимовільного оперування морфологічним складом слова як підґрунтя для практичного засвоєння морфологічної системи словотворення.

  • уміє утворювати слова різними способами (приєднання префіксів, суфіксів, складання слів);

  • розуміє узагальнене значення слова (скляні, дерев’яні предмети; маленькі предмети, умістилища тощо);

  • уміє використовувати утворені слова у різних відмінкових формах при складанні речень (У шафу повісили хутряну шубку).


Практичний морфологічний аналіз слова

Формування практичного морфологічного аналізу слова.

Формування розумових операцій з мовними одиницями (морфемами): порівняння, узагальнення, співвіднесення, перенос та генералізація правил морфологічного оформлення слів (утворення похідних слів за аналогією, самостійно).

Формування контролю за семантикою і морфологічним оформленням похідних слів (стільчик – це великий предмет чи маленький?).

  • порівнює слова за звучанням та значенням (які предмети позначають слова - великі чи маленькі (з опорою на наочність та без неї), помідор – помідорчик,

ялинка – ялиночка);

  • визначає загальне звучання в ряді однотипних за морфологічним складом слів (гілочка, тарілочка, коробочка);

  • співвідносить визначену морфему зі значенням;

  • розуміє диференційоване значення засвоєних морфем.


Словотвір іменників зі значенням морфем:

  • -зменшувально-пестливе значення;

  • із суфіксами –ик-, -чик-:

  • без зміни звукової структури кореня похідного слова (м’яч – м’ячик; хліб – хлібчик; барабан – барабанчик, помідор – помідорчик);

  • зі зміною звуків у корені слова (ніс – носик; хвіст – хвостик; стіл – столик);

  • -із суфіксом -к- (хмара – хмарка; корова – корівка; голова – голівка; шуба – шубка);

  • -із суфіксами -очк-, -ечк- в іменах (Оля – Олечка; Вова – Вовочка), у неживих предметах (голка – голочка; чашка – чашечка; сонце – сонечко; шапка – шапочка);

  • -із суфіксом -ичк- (лисиця – лисичка; вода – водичка; сестра – сестричка; трава – травичка);

  • із суфіксами –оньк, -еньк- (Машенька, донечка, бабусенька, калинонька, ніженька, рученька, голівонька);

  • значення умістилища:

  • -із суфіксами -ниц-, –иц- при збереженні звукової структури кореня слова (супниця, салатниця, цукорниця);

  • -у випадках чергування, пом’якшення, оглушення приголосних звуків кореневої частини слова (хлібниця, сухарниця, мильниця);

- значення недорослості:

  • -із суфіксом –ен- без зміни структури кореня слова (слон – слоненя, тигр – тигреня, лев

    • левеня);

  • із чергуванням звуків у корені слова (ведмідь – ведмежа, білка – білченя, вовк – вовченя, заєць – зайченя, індик – індиченя);

  • із заміною кореня похідного слова (собака – цуценя, курка – курча, свиня– порося);

    • суфікси -ат- (-ят-), -к- (лисиця – лисенятко, гуска – гусенятко, жаба – жабенятко, вовк – вовченятко, кіт – кошенятко, ведмідь – ведмежатко, свиня – поросятко, корова – телятко, собака – цуценятко);

- зі значенням осіб за їх діяльністю, професією із суфіксами –іст-(-ист-), -ар-, -н- , -ель-, -к- (садівник, футболіст, кухар, двірник, учитель, вихователька).

Формування розуміння значення похідних слів з різними словотворчими морфемами.

Формування уміння використання у власному мовленні словотворчих морфем іменників.

  • розуміє, утворює та використовує словотворчі морфеми іменників.

Словотвір прикметників зі значенням морфем:

  • значення зовнішніх та внутрішніх якостей предмета із суфіксами -ив-, -лив-, -н- (бруд – брудний, сила – сильний, розум – розумний, боягуз – боязливий);

  • присвійні прикметники з використанням суфіксів:

  • -ів- (-ов-), -ин- (-ін), -ач- (-яч-), -ч- (Сашин, Галин, мамин, батькова, котикова, лисячий, собачий, вовчий);

  • із суфіксами -ач-, -яч-, -и- з чергуванням у корені слова (вовчий, заячий, собачий, ведмежий, поросячий, мишачий, лисячий);

  • відносні прикметники у значенні матеріалу та його властивостей (гумовий, паперовий, хутряний, солом’яний, дерев’яний, кам’яний, залізний), продуктів харчування (шоколадний, молочний, сметанний; сливовий, вишневий, грушевий), рослин (дубовий, сосновий, каштановий) із суфіксами –н-, -ан- (-ян-), -ов-, -ев- (-єв-);

  • прикметники зі зменшено-пестливим значенням з використанням суфіксів: –оньк- (-еньк-) (зелененький, височенький);

розрізняє родову приналежність предмета за допомогою запитань (Про що можна сказати дерев’яний, дерев’яна, дерев’яне?).

Формування розуміння значення похідних слів з різними словотворчими морфемами.

Формування практичної навички використання у власному мовленні словотворчих морфем прикметників.



  • розуміє та використовує значення морфем прикметників.

Словотвір дієслів зі значенням морфем:

  • префікси зі значенням руху (протилежних дій):

  • за-, ви-, при-, від-, на-, під- (залітає – вилітає, заходить – виходить, закриває – відкриває);

  • префікси зі значенням завершеності дії: по- з-, на- (помив, збудував, намалював);

префікси за значенням різних відтінків дій: (наливає, поливає-переливає, виливає; приїхав, заїхав, під’їхав, поїхав, переїхав).

Формування розуміння, утворення і використання у власному мовленні словотворчих морфем дієслів.


  • розуміє, утворює та використовує значення морфем дієслів.


Споріднені слова

(сніг, сніжинка, сніговий, сніговик, сніжний, снігопад, снігуронька; ліс, лісник, лісовий, лісок, лісовик; сад, садок, садочок, садівник, садові; гриб, грибок, грибний).

Формування уміння виділяти у ряді слів слова з однотипним морфологічним оформленням на практичному рівні.

Формування уміння добирати споріднені слова за допомогою запитань педагога.

Розвиток багатоаспектності значення слова.

Розширення словникового запасу.

  • уміє добирати і називати споріднені слова.


Лексична системність.

Синтагматичні зв’язки слів


Парадигматичні зв’язки слів


Лексико-семантичні поля

Формування лексичної системності.

Розширення обсягу семантичних полів та збільшення кількості смислових зв’язків.

Диференціація відношень всередині семантичного поля.

Послідовне формування смислових відношень та зв’язків між лексичними одиницями (образних, мотивованих, понятійних).

Розвиток та удосконалення системи синтагматичних зв’язків між словами.

Формування парадигматичних зв’язків слів, їх різноманітності та домінування.

Формування словесних понять, їх диференціація. Формування дії класифікації слів на основі семантичних ознак.

Розвиток уміння порівнювати слова за їх значенням.

  • порівнює та узагальнює предмети за сенсорними ознаками (визначає їх подібність та відмінність) (покажи (або відбери) і назви, що тут кругле, квадратне, овальне);

  • групує предмети за загальними функціональними ознаками (з уточненням і розширенням уявлень про кожен із них і про групу в цілому) (назвати узагальнююче поняття, вибір картинок за узагальненою ознакою);

  • уміє вилучати у ряді слів зайве слово;

  • уміє групувати семантично далекі та близькі слова (іменники, прикметники, дієслова);

  • уміє порівнювати слова за значенням;

  • добирає слова з означеної педагогом теми (спрямовані асоціації);

  • добирає слова шляхом вільних асоціацій.


Граматична сторона мовлення.

Спрямованість уваги на граматичне оформлення мовлення.


Диференціація та вживання різних класів слів (іменників, прикметників, дієслів) у правильній граматичній формі, використання відповідних закінчень, суфіксів тощо (орієнтування дитини на звукову форму слова).

Формування спрямованості уваги на звуковий та морфологічний склад слова,

граматичне оформлення мовлення шляхом порівняння і співставлення числових форм іменників, дієслів, родової приналежності предметів (мій, моя, моє, мої).

Розвиток слухової уваги в процесі сприйняття мовлення і мимовільного оперування морфологічним складом слова як підґрунтя для практичного засвоєння граматичної та морфологічної системи словозміни.

  • уміє вслуховуватись та сприймати звернене мовлення;

  • уміє помічати зміну граматичної форми одного і того самого слова;

  • уміє співставляти слова за звучанням і значенням у зв’язку із зміною граматичної форми.



Предметне значення граматичних морфем.


Предметне значення часових форм


Уточнення та розвиток розуміння граматичних категорій у імпресивному мовленні.

Корекція граматичної сторони мовлення на основі формування

граматичних значень та відношень, виражених різними граматичними категоріями та граматичними морфемами.

Формування практичної навички узгодження прикметників з іменниками, числівників з іменниками у роді, числі, відмінку та самостійно відбирати відповідні форми слів.

Розширення обсягу розуміння різних форм слів та граматичних способів вираження різних відношень (наприклад, правильно співвідносити закінчення запитання та прикметника).

Формування навички практичного морфологічного аналізу, оперування морфологічним складом слова у процесі його граматичних змін.

Уточнення та формування предметного

значення числових форм (однина і множина іменників, прикметників, дієслів теперішнього часу: крило-крила, дерево-дерева, великий-великі, летить-летять).

  • розуміє та вживає іменники, дієслова, прикметники у однині та множині;

  • уміє помічати зміну закінчень одного і того самого слова у іменників, прикметників та дієслів однини та множини.



Предметне значення відмінкових форм


Формування практичної навички утворення і вживання відмінкових значень граматичних форм іменника:

  • у знахідному відмінку в значенні прямого об’єкта (Кого зустріли діти в лісі? Кого ловить кішка? Що принесла мама?); у значенні просторових відношень (Куди побігла білка?);

  • у родовому відмінку: у значенні належності (У кого ведмежата?); у значенні матеріалу, з якого зроблено предмет (З чого зварили варення?); віддалення від місця дії (Звідки (з чого) вийшли люди?); відношення цілого до частини (Дівчинка несе букет чого?); іменники множини з узгодженим числівником;

  • у давальному відмінку: значення просторових відношень (По чому (де) їде машина?; непрямої дії (Кому дівчинка дає сіно?);

- у орудному відмінку у значенні:

знаряддя дії (Чим білка тримає горішок?);

спільності дії (З ким грається дівчинка?), (З ким (чим) іде мама?);

ознаки (Чим покрита земля взимку?);

просторових відношень (Де (під чим) заховався зайчик?);

- у місцевому відмінку у значенні:

місця дії (Де живе ведмідь?);

думок та почуття (Про що ця загадка?);

- у кличному відмінку (земле рідна, тату мій);


Розвиток уміння добирати і використовувати форми прийменників, що означають просторове розміщення предметів у поєднанні із відповідними відмінковими формами іменників.

Практичне засвоєння правильного вживання прийменникових конструкцій.

Формування уміння виділяти прийменник як окреме слово.

  • утворює і правильно вживає відмінкові значення граматичних форм іменника у знахідному (білочку, зайчика; кашу, хліб; у дупло), у родовому (у ведмедя; із яблук; з автобуса; букет квітів; багато яблук, дерев), у давальному (по дорозі; корові), у орудному (лапками; з котиком; з дівчинкою; снігом; під кущиком), у місцевому (в лісі; про ялинку), у кличному відмінках;

  • відповідає на запитання до заданого слова у відповідній відмінковій формі;

  • уміє складати речення з одним і тим словом у різних відмінках;

  • вилучає із тексту одне і те саме слово у різних відмінках на основі запитань;

  • правильно використовує форми слова у прямих і непрямих відмінках у власному мовленні;

  • добирає і використовує форми прийменників «від – до - на – в – з (із) – під», що означають просторове розміщення предметів у поєднанні із відповідними відмінковими формами іменників.




Предметне значення родових форм



Формування предметного значення родових форм.

Узгодження прикметників з іменниками у роді, числі, відмінку:

  • з основою на твердий приголосний (зелений, зелена, зелене, зеленого і т.д.);

  • з основою на м’який приголосний (літня, літнє, літній, літнього і т.д.);

  • присвійних займенників жіночого та чоловічого роду однини та множини (мій кубик, моя тарілка, моє відро, мої санки).

  • визначає граматичну форму головного слова за граматичною формою узгодженого слова на практичному рівні, добирає необхідне слово, у тому числі при відповіді на запитання який?, яка?, яке?, які?; що зробила?, що зробив?;

  • розуміє і вживає предметне значення:

  • прикметників з узгодженим іменником (висока ялина-високий тато-високе дерево-високі будинки).


Предметне значення часових форм

Формування предметного значення часових форм.

Засвоєння значень дієслова однини і множини теперішнього, минулого та майбутнього часу (літає-літав-буде літати; літають-літали-будуть літати).


  • розуміє і вживає предметне значення:

  • дієслова (жіночого та чоловічого роду минулого часу (малював-малювала);

  • порівнює і співставляє дієслова у теперішньому, минулому та майбутньому часі;


Предметне значення видових форм



  • Формування предметного значення видових форм дієслів доконаного і недоконаного виду (малює-намалював, будує-збудував);

Засвоєння видових форм слів і правильне використання у мовленні.

  • добирає і використовує форми доконаного і недоконаного виду дієслів.



Предметне значення особових закінчень


  • Формування предметного значення особових закінчень дієслів з узгодженим займенником в однині та множині (я малюю, ти малюєш, він (вона, воно) малює, ми малюємо, ви малюєте, вони малюють);

  • прийменників «від – до - на – в – з (із) – під», що означають просторове розміщення предметів у поєднанні із відповідними відмінковими формами іменників.

  • добирає і використовує форми дієслів, прийменників.


Синтаксична сторона мовлення.


Словосполучення.

Речення.

Складання речень за схемами:

- іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово (Кішка сидить. Тато читає);

- іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + прямий додаток (Мама п’є молоко. Дідусь дивиться телевізор);

- іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + прямий додаток (форма знахідного відмінка із закінченням –у (Таня їсть цукерку. Тато читає газету);

- іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + 2 залежних від дієслова іменника у знахідному відмінку однини + давальний відмінок однини (Мама дає цукерку сестрі. Хлопчик кидає палку собаці);

- іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + 2 залежних від дієслова іменника у знахідному відмінку однини + орудний відмінок однини (Тато рубає дрова сокирою).

Розширення простого речення шляхом введення однорідних членів речення. Побудова речень з однорідними підметами (помідор – круглий, червоний, соковитий, м’який, великий).

Побудова речень з однорідними присудками (Мама прийшла, взяла віник, підмела кімнату).

Побудова речень з однорідними доповненнями (На столі лежали яблука, груші, сливи)

Побудова складних речень:

-складносурядного речення з протиставним сполучником а (Спочатку треба помити руки, а потім витерти),

-з розділовим сполучником «або» (Діти будуть читати книжку або підуть гуляти);

-складнопідрядного речення з підрядним причини із прийменником “тому що” (Ми не підемо гуляти, тому що іде дощ);

-з підрядним бажання з прийменником «щоб» (Я хочу, щоб приїхала мама);

-з підрядними умови з прийменником “якщо” (Я буду малювати, якщо мама дасть мені олівці).

Корекція граматичної сторони мовлення на основі формування та уточнення синтаксичних значень слів.

Розширення наявних типів словосполучень та синтаксичних конструкцій.

Привертання уваги до складу простого поширеного речення.

Формування навичок виділення слів із речень за допомогою запитань: хто? що робить? що? і т.п.

Формування уміння правильного використання різних відмінкових форм іменника при одному і тому самому дієслові.

Формування синтаксичних зв’язків слів у словосполученнях і реченнях та відповідного їх граматичного оформлення.

Складання безприйменникових конструкцій із опорних слів у початковій формі. Формування уміння давати короткі та повні відповіді на запитання до членів речення.

Формування

елементарного синтаксичного аналізу словосполучення і речення.

Формування уміння складати прості речення з 2-5 слів та користуватися ними.

Засвоєння різних типів синтаксичних конструкцій: простого поширеного речення з попереднім відпрацюванням елементів структури речення (словосполучень), складносурядних та складнопідрядних речень.

Практичне засвоєння форм синтаксичного зв’язку слів у реченні (узгодження, керування, примикання) і способів їх мовного позначення.


  • розуміє смислові зв’язки між словами у словосполученні, реченні;

  • правильно розуміє і визначає синтаксичну роль іменника, дієслова;

  • виділяє слова із складу речення шляхом відповіді на запитання до членів речення;

  • володіє навичками складання речень із опорних слів, у яких частково чи повністю змінена початкова форма (варити, мама, суп);

  • уміє складати речення різної складності з опорою на наочність та без неї (за картинкою, демонстрацією дій, опорними словами);

  • доповнює речення пропущеними словами;

  • розуміє причинно-наслідкові зв’язки у складному реченні;

  • доповнює у реченні пропущені прийменники, орієнтуючись на граматичну форму іменника (Ялинка росте…будинком).


Синтаксичні трансформації.



Формування синтаксичних операцій:

  • розширення та ускладнення обсягу синтаксичної конструкції;

  • спрощення, згортання синтаксичної конструкції;

  • перестановка слів у реченні;

  • зміна однієї конструкції на іншу.

Утворення та передача змісту речення шляхом синтаксичних трансформацій.

Оперування лексичним складом речення, морфологічними елементами слова при збереженні смислу речення.

Перетворення речень шляхом зміни головного члена речення, часу події до моменту мовлення, стану, виду (іти по дорозі – іти дорогою, кіт умиває мордочку – кіт умивається, хлопчик ловив рибу-хлопчик зловив рибу).

Упорядкування синтаксичного значення слова у деформованому реченні за наочною опорою та без неї.

Засвоєння синтаксичної синонімії.

  • розуміє речення, виражені складними граматичними формами слів;

  • володіє умінням перетворювати синтаксичну структуру власного речення за запитаннями та на наочному матеріалі;

  • розуміє і передає смисловий зв’язок слів у конструкціях;

  • уміє перетворити деформоване речення у граматично правильну конструкцію.


Логіко-граматичні конструкції.

  • прості конструкцій (Бабуся спекла на свято смачний пиріг);

  • інвертовані синтаксичні конструкції (Автобус наздоганяє машина. Машину наздоганяє автобус);

  • пасивні синтаксичні конструкції (Земля вкрита білим снігом);

  • розуміє і утворює часові конструкції (з 6 років) (Після їди треба помити руки. За літом наступає осінь);

  • порівняльні конструкції (Дерево вище, ніж кущ);

  • речення з парадоксальним смислом (Дівчинка катає у візочку ляльку. Лялька катає у візочку дівчинку);

  • складні конструкції (Тато одягнув плащ, тому що ішов дощ).


Розвиток розуміння і породження різних логіко-граматичних конструкцій.

Формування слухового контролю на синтаксичному рівні (розвиток вміння визначати синтаксичну правильність речення).



  • розуміє і передає зміст простих, інвертованих, пасивних, порівняльних синтаксичних конструкцій;

  • розуміє і утворює часові конструкції (з 6 років), речення з парадоксальним смислом, складні конструкції.


Зв’язне мовлення.


Діалогічне мовлення.


Розвиток імпресивного мовлення.

Формування мовних засобів зв’язного висловлювання.

Удосконалення навички діалогічного мовлення у процесі предметно-практичної діяльності та на спеціальних заняттях.

Формування уміння самостійної постановки запитання.



  • уміє уважно слухати і сприймати звернене мовлення у формі діалогу;

  • розуміє звернене мовлення: запитання, прохання;

  • уміє відповідати на запитання різного змісту;

  • уміє продовжувати, доповнювати відповіді інших дітей;

  • уміє самостійно звертатись із запитанням, проханням до дорослих та однолітків з дотриманням мовленнєвого етикету та правил норм поведінки;

  • володіє навичкою складання простих та складних речень за питаннями, демонстрацією дій, за сюжетною картинкою, серією сюжетних картинок;

  • контролює власні висловлювання та інших;

  • володіє навичкою вести діалог описового або сюжетного характеру;

  • уміє використовувати невербальні засоби спілкування: міміка, жести.

Монологічне мовлення.


Порівняння предметів з виділенням у них однакових і різних ознак.

Побудова короткого оповідання за картиною, серії картин, розповіді-опису, простих переказів.

Заучування простих віршів, скоромовок.

Розвиток імпресивного мовлення.

Формування навички монологічного мовлення у процесі складанні монологічних висловлювань з опорою на наочність та без неї.

Розвиток уміння зв’язно та послідовно переказувати тексти.

Корекція зорової, слухової уваги, зорового, слухового сприймання, розвиток зорової та слухової пам’яті.

Розвиток розумових операцій: порівняння, співставлення.

Розвиток творчої уяви.

Розвиток інтонації, почуття ритму. Формування виразності розповідання.


  • -уміє зосереджено, уважно слухати текст;

  • розуміє і усвідомлює зміст сприйнятого зв’язного тексту;

  • дає повну відповідь на запитання до тексту перед переказом;

  • володіє навичкою складання граматично правильних простих та складних синтаксичних конструкцій;

  • уміє будувати висловлювання різних типів: опис, розповідь, роздум, переказ з опорою на наочність та без неї;

  • уміє самостійно складати розповідь та переказувати текст з опорою на наочність;

  • володіє навичкою складання розповіді за сюжетною картиною, за серією картинок;

  • уміє складати колективну розповідь;

  • володіє навичкою творчого розповідання за наочністю та без неї;

  • уміє відрізняти вірш, казку, оповідання, опис;

  • уміє зрозуміти і визначити настрій тексту;

  • уміє правильно користуватися інтонацією;

  • заучує і розповідає напам’ять прості вірші, невеликі тексти.

Фонетико-фонематична сторона мовлення.

Звуковимова.

Чітке сприймання та розрізнення на слух голосних, приголосних на матеріалі звуків, що правильно вимовляються:

у, а, і, е, о, и, п, пʹ, м, мʹ, б, бʹ, н, нʹ, т, тʹ, в, вʹ, ф, фʹ, к, кʹ, х, хʹ, г, гʹ (в залежності від індивідуального прояву дефекту).

Формування правильної звуковимови звуків, які підлягають корекції: ґ, й, ц, дз, ч, дж, джʹ, й,, с, сʹ, з, зʹ, ш, ж, л, лʹ, р, рʹ, (у відповідності до індивідуального плану корекції).

Засвоєння складних за структурою слів на матеріалі звуків, що правильно вимовляються.

Розвиток інтонаційної виразності, сили голосу, дикції, відповідного темпу, висоти голосу, чіткості висловлювань.


Уточнення, закріплення, правильної артикуляції звуків, існуючих у мовленні.

Постановка та початкове закріплення відсутніх звуків.

Корекція звуків, що спотворено вимовляються, їх автоматизація в різних позиціях. Диференціація та введення в самостійне мовлення поставлених звуків.

Формування диференціальних рухових звукових образів і системи їх протиставлення за найбільш значущими (корисним) ознаками (місце, спосіб утворення тощо)

та за тонкими акустичними та артикуляційними ознаками у різних фонетичних умовах.

Формування навички вимови складних слів, що складаються із звуків, що правильно вимовляються.

Формування

складової структури слова та засвоєння слів доступного звуко-складового складу.

Розвиток

просодичної сторони мовлення.

Навчання вільного користування набутими навичками у самостійному мовленні.

  • правильно вимовляє звуки, які є у власній вимові або були раніше скориговані;

  • правильно вимовляє поставлені, автоматизовані звуки та диференціює їх на слух та у вимові;

  • уміє вимовляти слова доступної звуко-складової складності;

  • висловлюється чітко, зрозуміло, у середньому темпі, помірно голосно з відповідною інтонацією, з правильним наголосом у словах;

  • володіє набутими навичками в самостійному мовленні.


Слухові процеси: сприймання, уваги, пам’яті, контролю.

Привертання уваги до звукового, складового звучання мовлення.

Розуміння сприйнятого мовлення.

Розрізнення звуків, які відрізняються артикуляційними укладами (п-д, с-ж).

Диференціація звуків, близьких за акустико-артикуляційними ознаками (п-б, с-з, с-ш і т.д.).

Розрізнення звуків за дзвінкістю-глухістю (т-д, г-х, к-ґ, с-з, ш-ж) твердістю-м’якістю (т-т', д-д', б-б', п-п', в-в', к-к', м-м', н-н', ц-ц', с-с', з-з', л-л'-й, р-р').

  • Зіставлення за значенням слів-паронімів (слова, що містять звуки, не змішувані у вимові гора-нора, котик-ротик, слова, що містять корелюючі фонеми коса-коза, мишка-миска, лак-рак);

Зіставлення за значенням слів-омонімів у реченнях або зв’язних текстах (лисички, коса, ключ).

Зіставлення нульової і непрямої форми слова (іменників) і виділення загального звучання (закінчення) у словах у відповідності до його буквеного позначення.

Порівняння та контроль за правильністю мовлення.

Формування спрямованості уваги дитини на звуковий та морфологічний склад слова.

Формування слухового, сприймання, слухової уваги, пам’яті, слухового контролю за правильністю власних та інших висловлювань.


- відтворює ритмічний малюнок слухових образів (.--, ..-), ритмічну структуру слова (--,-,---);

- запам’ятовує та відтворює ряд із 4-6 голосних звуків;

  • запам’ятовує та відтворює ряди із звуків, складів, слів на основі звуків, що правильно вимовляються;

  • спрямовує увагу на звукове оформлення власного мовлення та сприйнятого мовлення оточуючих;

  • розуміє сприйняте на слух мовлення оточуючих;

  • помічає зміну значення слова у зв’язку з його звуковим та морфологічним оформленням;

  • розрізняє звуки близькі та далекі за артикуляцією на практичному рівні;

  • розрізняє слова-пароніми; - розрізняє слова-омоніми;

  • розуміє і встановлює схожість та розбіжність смислу речення з однаковим лексичним складом;

  • встановлює загальне звучання у закінченнях слів (мавпа, білка, зебра; мавпу, білку, зебру (Що ти чуєш наприкінці цих слів?), показує відповідну букву.

  • утворює за аналогією слова з різними префіксами, з однотипними суфіксами, виділяє їх, розуміє схожість і відмінність у значенні слова;

  • порівнює звучання власного та чужого мовлення;

  • визначає правильність вимови звуків, слів у вимові оточуючих та у власному мовленні.


Фонематичний аналіз.



Розвиток фонематичного сприймання на основі чіткого розрізнення звуків (які правильно вимовляються) за ознаками: глухість – дзвінкість, твердість – м’якість.

Формування чіткого константного уявлення про кожну фонему на основі акустико-артикуляційних характеристик.

Розвиток фонематичних уявлень шляхом розрізнення слів-паронімів.

Формування психологічних механізмів, що забезпечують розвиток фонематичних уявлень або звукових образів слів: слухового сприймання, слухової уваги, слухової та рухової пам’яті, слухового та рухового контролю.

Розвиток слухової уваги в процесі сприйняття мовлення і мимовільного оперування морфологічним складом слова як підґрунтя для практичного засвоєння граматичної та морфологічної системи словотворення та словозміни.

Привертання уваги до зміни значення речення у зв’язку з його різним граматичним оформленням.

Утворення за аналогією похідних слів.

Розвиток фонематичного аналізу слова з опорою на слухове сприймання мовлення педагога, на власні чіткі кінестетичні та слухові відчуття.

Виконання операції фонематичного аналізу у розумовому плані.

Визначення наявності заданого звука в слові.

Виділення заданого звука серед інших звуків.

Формування фонематичних уявлень, звукових образів слів.

  • впізнає звук на фоні слова (визначає наявність або відсутність звука у слові);

  • виділяє заданий звук серед інших звуків.



Навчання грамоти.


Звуковий та складовий

аналіз і синтез.

Розрізнення на слух довгого та короткого слова (сом-електричка).

Виділення першого наголошеного голосного звука в слові (Аня, Оля, Ігор).

Аналіз звукосполучень: визначення кількості та послідовності звуків (уа, аи, ео, ауи).

Аналіз і синтез прямого та оберненого складу (ас-са);

Виділення першого і останнього приголосного звука в слові (мак, кіт).

Визначення

голосного в прямому складі (після приголосного) та в односкладових словах.

Відбір картинок із заданим звуком.

Називання (пригадування) слів із заданим звуком.

Аналіз односкладових слів (суп, мак).

Визначення послідовності звуків у ряді з 2-3 звуків (голосних), встановлення їх кількості.

Визначення місця звука у слові (початок, середина, кінець).

Відтворення ритмічної структури слова.

Відтворення ряду:

- із 3-4 складів: однаковий приголосний – різні голосні (ма-мо-му-ми);

- із 3-4 складів різні приголосні – однаковий голосний (ма-та-ка-на);

- із легких звуків, що правильно вимовляються, змінюючи наголос, інтонацію (тáтата, тататá);

- із слів з однаковим

звучанням (зуб-суп, коза-коса, рис-лис).

Сприймання та виділення заданого складу з ряду інших складів.


Терміни звук, буква, склад, приголосний звук, голосний звук, слово, речення.


Знайомство з буквами української абетки.

Читання простих відкритих, закритих складів, односкладових

слів.


Формування у дітей необхідної готовності до навчання грамоти.

Розвиток звукового аналізу та синтезу складу, слова з опорою на чіткі кінестетичні та слухові відчуття на матеріалі звуків і слів, що правильно вимовляються дитиною.

Формування звукових образів слів (фонематичних уявлень),

до складу яких входять змішувані дитиною у вимові звуки.

Формування володіння звуковим та складовим складом мовлення на практичному рівні.

Розвиток навички орієнтування у звуковому складі слова.

Розвиток слухової уваги та залучення її до аналізу звукового складу слова.

Оволодіння навичкою звукового аналізу та синтезу прямого та оберненого складу.

Розвиток операції аналізу слів, які мають просту та поступово ускладнену складову будову.

Знайомство та засвоєння термінів звук, буква, склад, приголосний звук, голосний звук, слово,

речення.

Формування передумов навички читання.

Розвиток розуміння прочитаного.


  • уміє виділяти перший наголошений голосний звук у слові;

  • виділяє перший і останній приголосний звук у слові;

  • уміє визначати і називати голосні фонеми в складі, слові;

  • уміє визначати послідовність та кількість фонем у звукосполученнях;

  • розрізняє голосні та приголосні фонеми;

  • розрізняє приголосні фонеми на матеріалі звуків, що правильно вимовляються;

  • розуміє складоутворювальну роль голосного;

  • виділяє у слові заданий звук;

  • добирає з ряду слів слова, що містять певний звук;

  • добирає картинки на заданий звук (спочатку за допомоги педагога, потім самостійно);

  • добирає слова із заданим звуком;

  • визначає наявність та місце звука в словах у різних позиціях;

  • уміє робити звуко-складовий аналіз прямого складу (та, ми) та слів різної звукової та складової структури (односкладові, двоскладові типу сок, коса, булка);

  • виділяє заданий звук у ряді інших звуків;

  • виділяє склад із заданим звуком у ряді інших складів;

  • визначає наявність звука в слові;

  • уміє поєднувати звуки (букви) у склади, слова (с+о=со, с+о+к=сок, с+о+м=сом);

  • встановлює зв’язок між звучанням та значенням слова (коса-коза);

  • уміє ділити слово на склади, встановлювати кількість складів у слові;

  • складає схему односкладових та двоскладових слів;

  • вживає терміни: звук, склад, голосний, приголосний, твердий, м’який, дзвінкий, глухий звук, слово, речення;

  • знає букви української абетки, читає прямі та обернені склади, прості слова, розуміє прочитане.














РОЗДІЛ 6. МОВЛЕННЄВИЙ МАТЕРІАЛ

Формування лексичної сторони мовлення.

Формування семантичної структури слова.

Формування узагальнювальної функції слова,

засвоєння лексичних узагальнень.



Вправа.Дібрати назву предмету до назви дії.

Інструкція: “Дай відповідь на запитання”.

літає –

хто?

[ птах, метелик, мука, жук ]


що?

[ вертоліт, літак, повітряний змій, тополиний пух, сніжинка, повітряна кулька ]


біжить –

хто?

[ людина, звір ]


що?

[ річка, струмок, молоко ]


іде –

хто?

[ дівчинка, кіт, тато ]


що?

[ дощ, сніг, весна, час, поїзд ]


росте –

хто?

[ дитина, цуценя, дерево, квітка, трава ]


що?

[ сніжна гора, будинок, калюжа ]


стоїть –

хто?

[ хлопчик, кінь, дерево, ліс ]


що?

[ стіл, осінь, поїзд ]


прийшла –

хто?

[ мама, кішка ]


що?

[ зима, радість ]


пливе –

хто?

[ людина, риба, дельфін ]


що?

[ корабель, човен, м’яч ]

Вправа.

а) – Дібрати картинки, назви яких можуть вживатися з даним словом [дієсловом].

б) – Показати картинки, на яких іде людина, іде урок, іде поїзд іде дощ.

Інструкція: “Підбери картинки, які підходять до цього слова, наприклад, пливе”.

Вправа.Добір одного загального слова до двох запропонованих слів з опорою на картинки.

Інструкція: “Дай відповідь на запитання”.

Гра“Розмова фарб”.

Вправа.Дібрати до кожного кольору якомога більше слів.

Підготувати кольорові олівці. Педагог підносить кольорові олівці до вуха:

Діти відбирають собі олівці. У дорослого червоний олівець.

Далі за зразком відповідають діти. Дорослий слідкує за правильністю відповідей.

Приблизні відповіді дітей:

Оранжевий:

я – морква, я – апельсин, я – абрикос

Жовтий:

я – курча, я – сонце, я – лимон

Зелений:

я – трава, я – сад, я – ліс

Голубий:

я – небо, я – лід, я – кулька

Синій:

я – море, я – дзвіночок, я – м’яч

Фіолетовий:

я – слива, я – бузок, я – фіалка

Райдуга!Ми зараз назвали сім кольорів райдуги. Хто більше і точніше підібрав слів до кожного кольору, той і виграв.

Вправа. Прочитати дітям тексти.

Після читання кожного ставиться запитання: “Що означає слово “біда” в цьому вірші (оповіданні)?”.

На крижині

/уривок/

Узимку море замерзло. Рибалки всім колгоспом зібралися на кригу ловити рибу. Узяли сіті і поїхали на санях по льоду. Поїхав і рибалка Андрій, а з ним його синок Володя. Поїхали далеко-далеко. І куди його не кинь, все крига й крига: це так замерзло море. Андрій з товаришами заїхав найдалі. Наробили в кризі дірок і в них почали запускати сіті. День був сонячний, усім було весело.

Вже великі купи мороженої риби лежали на льоду. Володин батько сказав:

Але всі почали просити, щоб лишитись ночувати і зранку знову ловити. Увечері попоїли, позагорталися добре в кожухи і полягали спати в санях. Володя притулився до батька, щоб було тепліше, і міцно заснув.

Раптом уночі батько схопився і закричав:

- Товариші, вставайте! Дивіться, вітер який! Не було б лиха!

Усі схопилися, заметушилися.

- Чому нас гойдає? – закричав Володя.

А батько гукнув:

- Біда! Нас відірвало і несе на крижині в море!

Всі рибалки бігли по крижині і кричали:

- Відірвало! Відірвало!

А хтось вигукнув:

- Загинули!

Б. Житков



Дитинство

Ось моя хатина,

Ось моє село.

Знову цілу гору

Снігу намело.

Ось личу на санках,

Раптом на бік – бух!

І з гори кочуся,

Аж забило дух.

І дружки до мене

Збіглися тоді –

Почали сміятись

Отакій біді

Все лице і руки

Викачані в сніг.

В мене справді лихо,

А хлоп’ятам сміх!

І. Суриков

Мороз Іванович

/уривок з казки/

В одному будинку жили дві дівчинки – Рукодільниця та Ледарка, а з ними нянька. Рукодільниця була розумна дівчинка: рано вставала, сама, без няньки, одягалася, а вставши с постелі, за діло бралася: піч топила, хліб місила, хату підмітала, півня годувала, а потім до колодязя по воду ходила. А Ледарка тим часом в ліжку лежала, потягувалась, з боку на бік переверталася, ото хіба недоскочить лежати, так промовить спросоння:

- Нянечко, надінь мені панчішки! Нянечко, зав’яжи черевички! – а потім скаже: - Нянечко, чи немає булочки?

Одного разу з Рукодільницею біда трапилася: пішла вона до колодязя по воду, опустила відро на мотузці, а мотузка та обірвалася, упало відро в колодязь. Що його робити? Розплакалася бідна Рукодільниця та пішла до няні розповісти про свою біду й нещастя, а няня Парасковія була така сувора та сердита, каже:

- Сама шкоду зробила, сама й виправляй; сама відерце втопила, сама й доставай.

В. Одоєвський



ПЕРЕНОС ЗНАЧЕННЯ

Зайчикові хатка

/уривок з казки/

Оселились біля річки

Сірий зайчик та лисичка.

Зайчик – в хатці луб’яній

А лисичка в крижаній

Ось постукала в віконця

Тепла сонячна весна,

І розтанула на сонці

Біла хатка крижана.

Почала лиса зітхати:

- Як я житиму без хати?

Зараз зайча прожену

Ї влізу в хату луб’яну!

Де вже зайчику малому

Суперечить хижаку

Довелось тікати з дому

Бідолашному звірку

А лисиця та хвостата

Влізла в зайчикові хату

І в хатинці луб’яній

Оселилась як в своїй

Н. Забіла

- Що трапилося з зайчиком?

Після цього дітей запитують: “Що означає слово “Біда”?

Гра “Третій зайвий”.

Мета: вчити дітей виділяти загальну ознаку в словах, розвівати вміння узагальнювати.

Завдання: визначити зайве слово.

Інструкція: “Назви зайве слово”.

Виграє той у кого менше хибних відповідей.

Вправа. Назвати предмети однієї логічної групи за однією ознакою.

Інструкція: “Підбери слово”.



Гра “Придумай слова”.

Формування узагальнень. Попередньо з дітьми обговорюється значення запропонованих слів. Наприклад, яблуко, груша – це фрукти; зелений, червоний – це колір та інші.

Інструкція: “Продовжуй ряд слів”.

а/ яблуко, персик ...

цибуля, часник ...

береза, сосна ...

ромашка, гвоздика ... понеділок, вівторок ...

б/ корова, кінь ...

лисиця, вовк ...

качка, гуска ...

голуб, горобець ...

мурашка, муха ...

в/ ранок, день ...

понеділок, вівторок ...

весна, літо ...

г/круглий, овальний ...

маленький, середній ...

дерев’яний, скляний ...

червоний, жовтий ...

Гра “Підкажи слівце”. Актуалізація, вибору слів. Розвиток мислення, швидкість реакції.

Ведучий починає фразу, а учасники закінчують її. Хто помиляється, той віддає фант. Виграє той, хто збереже фанти.

Інструкція “Підбери слово”.

Що робить?

Ворона каркає, а сорока? Сорока ... /стрекоче/.

Сова літає, а кролик? Кролик ... /стрибає/.

Корова жує, сіно, а собака? Собака ... /гризе кістку/.

Кріт риє нірку, а ластівка? Ластівка ... /в’є гніздо/.

Який? Яка? Яке?

Кофточка шовкова, а шуба? Шуба… (хутряна).

Яйце овальне, а м’яч? М’'яч… (круглий).

Лимон кислий, а сіль? Сіль… (солона).

Гірчиця гірка, а абрикос? Абрикос… (солодкий).

Білка пухнаста, а їжак? Їжак… (колючий).

ФОРМУВАННЯ ПОНЯТІЙНОЇ СПІВВІДНЕСЕНОСТІ ТА АБСТРАКТНО-УЗАГАЛЬНЕНОГО ЛЕКСИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ СЛОВА

Вправа з картинками.

а) перед дітьми виставлені картинки з різних лексичних груп, наприклад: одяг, взуття, овочі, посуд та ін.

Вправа. Класифікація предметів (за картинками):

а) далеких за значенням (стіл, диван, шафа - метелик, жук, паву: меблі - комахи).

б) близьких за значенням (лисиця, заєць, ведмідь - кішка, свиня, кінь: дикі та свійські тварини).

Картинки пропонуються в роздріб. дітям дається завдання: розкласти ці картинки на дві купки. Критерій класифікації не уточнюється. Після виконання завдання дітям пропонується відповісти, чому вони так розклали картинки.

Вправа “Що зайве?”

а) відібрати зайву картинку, яка не відноситься до даної логічної групи. Наприклад, пропонуються наступні картинки: яблуко, лимон, слива, гарбуз;

б) відібрати зайву картинку в середині однієї групи предметів для закріплення зв’язків між назвами предмета та його ознаками. Наприклад, пропонуються наступні картинки: яблуко, лимон, слива, банан (зайва картинка “яблуко”, тому що яблуко кругле, а інші фрукти овальні; лимон, банан, персик, абрикос (зайва картинка “лимон”, тому що лимон кислий, а інші фрукти солодкі); береза, клен, дуб, сосна (зайва картинка “сосна”, тому що у сосни голки, а у решти дерев - листя).

Гра “Порівняй і розкажи”. Формування дії порівняння та класифікації. Пропонується порівняти ряд об’єктів за допомогою картинок, а потім на вербальному рівні: банан, персик, картопля, м’ясо, молоко, сонце, камінь.

Дитині пред’являються дві перші картинки і ставиться запитання: “Чим банан і персик схожі, а чим вони відрізняються?” В другій задачі додається картинка “картопля”: “Чим картопля відрізняється від банана та персика і чим вони схожі?” Потім до попередніх картинок додається по одній наступній картинці з аналогічним запитанням. Рішення задачі закінчується порівнянням всіх семи предметів з контрастним поняттям “камінь”.

Вправа. Відгадування загадок на узагальнюючі слова з називанням функціонального призначення, місцезнаходження, ситуації, в якій частіше за усе знаходиться предмет. Можна використовувати картинки:

Вправа. Відгадування загадок з називанням узагальнюючих понять та декількох диференціальних ознак предмета.

Вправа. Відгадування загадок за назвою складових частин предмета.

Вправа. “Як назвати одним словом?” Засвоєння узагальнюючих понять (за картинками або вербально):

а) лікар, вчитель, продавець…

б) доповнити слова за аналогією. Наприклад: плаття – це одяг.

мак –

сковорода –

чоботи –

корова –

стіл –

літо -

або навпаки:

наприклад: фрукти – персик

одяг –

квіти –

посуд –

тварини –

меблі –

пори року –

Гра “Кому що потрібно?” Завдання: згадати про речі, необхідні кожній професії. Педагог називає професію (показує відповідну картинку), а діти добирають слова (картинки), що позначають необхідні для роботи предмети.

За кожне назване слово діти отримують фішку. Перемагає той, хто назбирає більше фішок.

Гра “Згадай і назви”.

а) “Чарівне коло”. Великий намальований круг, розділений на чотири частини (з підписами та картинками: одяг, тканини, взуття, білизна). По центру крутиться дзиґа (вовчок). Як тільки він зупиниться, педагог називає відповідне узагальнююче поняття. Наприклад: тканини – шовк, шерсть, ситець. Виграє той, хто більше всіх назве слів.

б) “Кроки”. Активізація та поширення словника за лексичними темами. Діти стають в одну лінію. По черзі починають крокувати. На кожний крок потрібно сказати одне слово. Наприклад: педагог говорить: “Овочі”. Одна дитина крокує і називає: помідор, цибуля, огірок, картопля і т.д. Коли дитина зупинилася, завдання дається іншій дитині.

Виграє той, хто далі всіх прокрокує.

Гра “Кошик”. Мета: розвиток вміння добирати, впізнавати, виділяти предмети відповідно до конкретних умов використання. Співвідносити ознаки предмета відповідно до літературних героїв.

Хід: визначити і пояснити, який кошик потрібний: Червоній шапочці; Маші, Ведмедю; Михайлу Івановичу, Настасії Петрівні, Мішутці; Снігуроньці.

Можливі однотипні вправи: шапка, посуд, меблі та ін.

Варіант І. дітям пропонуються кошики (або ін.) казкових героїв.

Кожна дитина вибирає свого героя, аналізує його потреби, пов’язані з перенесенням чогось у кошику, і визначає зовнішній вигляд, чому він саме так виглядає. Так, кошик Червоної Шапочки повинен вмістити пиріжок і горщик масла, дівчинка буде тримати його в руці. Ведмедю потрібен кошик, в якому вмістять Маша і пиріжки і нести його треба на спині.

Варіант ІІ. Дітям пропонуються різні предмети: шапки, миски, чобітки, столи, будинки та ін. Необхідно згрупувати предмети, що належать одному персонажу, словесно обґрунтувати своє рішення.

Або: чим відрізняються предмети одного героя від предметів іншого.

Гра “Що до чого?” Засвоєння співвідношення понять. Завдання: підбери слова так, щоб відношення в ряді були аналогічними (за картинками).

Інструкція: я назву слова, а ти вибери потрібне. Ось наприклад:

а)

човен

санки

ковзани

поїзд

літак

вода





(повітря, лід, сніг, рейки).

б) Ускладнене завдання. До поданих слів діти повинні самостійно, за зразком, підібрати необхідне поняття, яке виражає характерний стан тварини:

вовк – злість, лисиця – …, заєць – …, лев – … .

в) житло тварини:

птах – гніздо, ведмідь – …, лисиця – …, вовк – …, білка – … .

Формування різних типів лексичних значень

АНТОНІМИ

Вправа. Послухати вірш.



Хитра киця

1

У вишневому садочку,

На зеленому горбочку

Жила собі киця,

Киця – трудівниця.

Мала хатку чепурненьку,

Двійко діток, стару неньку,

Й господарство невелике –

Курку, Гуску та Індика.



В Киці клопотів багато:

Треба всіх нагодувати

Ще й водою напоїти,

Та полити сад і квіти.

В день погожий і в негоду

Носить Киця з річки воду...

Ну ніяк не може киця

обійтися без криниці.

2

Якось їй біля воріт

Стрівся Пес – її сусід.

Попросила його киця:

- Друже, викопай криницю.

Я за це тобі віддячу...

Тільки пес той був ледачий.

Проминув мерщій ворота:

- Не для мене ця робота.

Я люблю поїсти ласо

Та й на це немає часу!

І. Січовик













Дати відповідь на питання:

Вправа. “Закінчи речення”.

Гра“Порівняй”. Пропонується порівняти і сказати, які?

Вправа. “Назви слова-вороги” в реченні.

З цією метою можна використовувати прислів’я:

Гра“Вгадай картинку”. Підбір предметів за певною ознакою.

На дошці виставлені картинки: дерево, будинок, людина, паркан, ведмідь, ягоди, хліб, диван, собака та ін. (за вибором педагога).

Педагог просить назвати, про кого можна сказати: високий - низький, добрий - злий, спритний - незграбний, кислий - солодкий, твердий - м'який та ін.

Вправа. До поданих слів підібрати з ряду слово з протилежним значенням.

Граз м’ячем “Скажи навпаки”.

Прикметники

чистий - брудний

бідний - багатий

здоровий - хворий

хоробрий - боязливий

гострий - тупий

працьовитий - лінивий

глибокий - мілкий

веселий - сумний

злий - добрий

ласкавий - грубий

літній - зимовий

новий - старий

пухнастий - колючий

сильний - слабкий

Іменники

друг - ворог

молодість - старість

день - ніч

ледар - трудяга

хвороба - здоров'я

холод - тепло

добро - зло

біда - радість

Дієслова

знайшов - загубив

плакати - сміятися

піднімати - опускати

працювати - відпочивати

говорити - мовчати

веселитися - сумувати

виходити - заходити

наливати - виливати

іти - стояти

пам’ятати - здобувати

СИНОНІМИ

Вправа. Дітям пропонується прослухати вірші:

а) Коник-стрибунець

(уривок)

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдалий молодець,

І веселий, і співучий,

І проворний стрибунець.

Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Невгаваюче співав.

Розгулявся на всі боки,

Коли гульк - аж в степ широкий

Суне злючая зима.

Л. Глібов

б)

Діти бігають, стрибають,

Далі весело гукають:

- Ах, метелик! Подивіться!

Ось він, ось він метушиться!

Та який же гарний, гожий,

Наче квітка прехороший!

О. Пчілка


Після цього дітям ставиться запитання:

- Якими словами-приятелями в цьому вірші говориться про коника? Який він був? (вдалий, веселий, співучий, проворний).

- Якими схожими словами ще можна сказати про такого коника? (радісний, щасливий).

- Якими словами говориться про метелика, який він?

Вправа. Далі дітям читаються два тексти:

Добрі слова

“Доброго ранку!” -

мовлю за звичаєм.

Доброго ранку

кожному зичу я.

“Доброго дня!” -

людям бажаю,

“Вечором добрим”

стрічних вітаю.

І посміхаються

В відповідь люди -

Добрі слова ж бо

Для Кожного любі.

В. Бірюков



Сини

Дві жінки брали у криниці воду. До них підійшла третя.

Сивенький дідусь сів на камінчик перепочити.

Ось одна жінка каже іншим:

- Мій синок спритний і сильний. Ніхто його не подужає.

- А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу немає, - каже друга.

А третя мовчить.

- Чого ти про свого сина нічого не скажеш? - питають її сусідки.

- Що ж сказати? Нічого особливого в ньому немає.

Ось побрали жінки повні відра і пішли. І старенький за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає вода. Ломить спину. Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню співає. Заслухалися жінки. А третій до матері прибіг, взяв у неї важкі відра і поніс.

Питають жінки у старенького:

- Ну, що? Як вам наші сини?

- А де ж вони? - відповідає старий. - Я лише одного сина бачу.

В. Осєєва



Після прочитання цих текстів дітям ставиться запитання:

- Про якого хлопчика можна сказати “ввічливий”, а про якого “чуйний”?

- Які слова-приятелі підходять до цих слів? (добрий, вихований, чемний).

Вправа.Навчити дітей розташовувати синоніми по мірі зростання (зменшення) певної ознаки. Розрізнення нюансів змісту слова.

а) Гра “Великий – маленький”. За допомогою картинок, іграшок (напр., мотрійки). До кожного суб'єкту необхідно підібрати відповідне слово.

Будинок: величезний - дуже великий - великий.

Будиночок: крихітний - малесенький - дуже маленький - маленький.

б) Гра “Від маленького до великого”. Назвати слова зі значенням збільшення, розрізнення нюансів смислу слова:

ведмежатко - ведмідь - ведмедько

вовченятко - вовк - вовчисько

деревце - дерево - деревище

ручечка - ручка - рука - ручище і т.д.

Гра“Знайди слово”. Завдання: до поданого слова вибрати із запропонованого ряду слово, близьке за значенням.

Інструкція: Знайди потрібне слово:

Гра“Хто більше підбере слів”. Завдання: підібрати слова близькі за значенням. Інструкція: придумай схоже слово.

б)

будинок (дім)

хуртовина (заметіль)

радість (щастя)

світанок (ранок)

тато (батько)

голубий (блакитний)

сміливий (хоробрий)


працювати (трудитися)

їсти (жувати)

сміятися (радіти, веселитися, реготати)

кричати (галасувати, верещати)

ходити (крокувати)

говорити (балакати)

розумний (кмітливий)



БАГАТОЗНАЧНІ СЛОВА

Вправа. Вчити дітей розуміти значення слів в контексті.

а) послухати тексти.

Без дороги ходить дощ

Звідки дощ іде?

Без дороги ходить скрізь –

Через поле, через ліс.

Коли ходить без дороги.

Є. Гуцало

Весна

Ось іде весналанами,

Перелогами, лісами.

Де не ступить – з-під землі

Лізуть проліски малі.

Як опустить вниз правицю –

зеленіє скрізь травиця.

Як лівицю підведе –

Всюди листя молоде...

Розквітають в луках квіти,

зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною літо йде.

Н. Забіла

– Що в цьому вірші означає “весна йде”, “літо йде”? Скажи по-іншому.

Новий рік

Новий рік ідегорами

У червоних чобітках.

Сяють ясними вогнями

Скрізь ялинки по хатах.

І. Блажкевич

– Що в цьому вірші означає “Новий рік іде”? як можна сказати по-іншому?

Відгадати загадку:Іде років двісті, стоїть на місці,

Лічить людський вік, а не чоловік. (Годинник)

– Що означає “годинник іде”? Як сказати по-іншому?

Після читання всіх текстів дітям ставиться запитання: “Що означає слово „іде”?

б) Дітям пропонується послухати тексти:



Золота осінь

В парках і садочках, на доріжки й трави,

падають листочки буро-золотаві.

Де не глянь, навколо килим кольористий,

віти напівголі й небо синє – чисте.

Метушні немає, тиша й прохолода –

осінь золотаятихо-ніжно ходить.



Що на спинці в їжачка?

Що несе на спинці

Спритний їжачок?

Він несе на спинці

Золотий листок.

Що несе на спинці

В дощик і сльоту?

Він несе на спинці

Осінь золоту.

Г. Усач

– Що означає “золота осінь”, “золоте листя”?

Мати і діти

Хто вас дітки міцно любить,

Хто ніжненько так голубить

І хлопочеться всякчас

Уночі і вдень про вас?

Мама дорогенька!

Хто для вас пісні співає,

Хто в колисці забавляє,

Гарні вам дає ляльки

І розказує казки?

Мама золотенька!

А тоді, мої кохані,

Коли ви і не слухняні,

Пустотливі і ледачі,

Хто над вами гірко плаче?

Матінка рідненька.

Вправа. Вчити дітей розуміти значення слів.

а) “Що означає вираз?”:

б) скласти речення з цими виразами.

Вправа.Послухати вірші, відгадати загадки. Виділити слова, однакові за звучанням.

а)

Йти не йдем,

Хоч маєм ноги,

Все тримаємось

Підлоги. (Меблі)

Г. Бойко

Без голови,

А ногу маю:

Бриля на неї

Одягаю. (Гриб)

Г. Бойко

Ромашка

На стрункій, високій ніжці

Біля річки на лужку

У хустинці-білосніжці

Стрів я квітоньку таку.



Ясним оком жовтуватим

Усміхнулася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: – Ні!

М. Познанська

- Повтори: у кого (у чого) є ніжка?

б)

Мене за довгий язичок

Батьки поставили в куток.

Поклявся я татові й мамі

язик тримати за зубами.

В куток я, мабуть, знову стану:

заліз язик мій … у сметану.

І. Січовик


Два братики-вусатики

В обох жовтенькі сорочки,

Стоять у кутку,

Повисували язички.

(Черевички)

Із вірша “Здоровим будь!”

Глянь: без мила і водиці

Умиваються дві киці.

Язичком вмиваються,

Лапками втираються.

Г. Бойко



- Назви: у кого (у чого) є язичок?



в)

Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький,

На білому слід лишаю, -

І всіх діток потішаю. (Олівець)

То холодним, то гарячим

Вдома кожен мене бачив,

А співаю я від жару,

І пускаю з носа пару. (Чайник)

- Дати відповідь на питання: у кого (у чого) є носик?

г)

До школи

Дзвіночок дзвонить: день, день, день!

Вже білий день, вже білий день!

Дзвіночок дзвонить: бам, бам, бам!

- Добрий день, чемним школярам!

Дзвіночок дзвонить, кличе нас:

- До школи час, до школи час!



Раз, два, три, чотири

Козі дзвоника вчепили.

Коза бігає, кричить,

Просить дзвоник відчепить.

Раз, два, три, чотири –

Кицю грамоті учили:

Не читати, не писати,

А за мишками ганяти!

Соловейко

У саду в нас, на калині,

Кожен ранок навесні,

Мов дзвіночки солов’їні

Розливаються пісні.







Я прокинусь рано-рано,

У садочок вийду я,

Під калинонькою стану,

Вивчу пісню солов’я.

Буду так і я співати,

Бо і в мене голос є.

Мама скаже: - В нас у хаті

Солов’ятко є своє.

М. Познанська

Дзвіночки

Ми дзвіночками звемося, хоч ніхто не чув ніколи,

щоб ми хоч раз подзвонили тими дзвониками в полі.

Бо ми квіти ніжно-сині, в полі нас гойдає вітер,

і беруть медок з нас бджоли і мохнатий джміль сердитий.

Інструкція: що в цих віршиках означає слово “дзвоник”?

Вправа.Визначити до яких предметів підходять ці слова.

Запитання: у кого? у чого?

Вправа. Відібрати картинки, які називаються однаково (одним словом):

язичок, дзвоник, ручка, носик та ін.

Вправа. Придумати речення зі словосполученнями:

5. Пояснити значення слів в словосполученнях:

ОМОНІМИ

Вправа. Відібрати картинки, які називаються однаково (одним словом):

ключ, коса, лисички та ін.

Вправа. Послухати вірш. Показати на картинці, про яких лисичок говорится.

Розмова лисичок

- Хто ми?

- Ми лисички, дружні сестрички.

- А ви хто?

- Ми лисички теж.

- Як, з однією лапкою?

- Ні, іще із шапкою.

Вправа. Придумати речення зі словосполученнями:

Вправа. Пояснити значення слів в словосполученнях:

Похідні слова

Вправа. Пояснити значення слів.

Запитання: що це означає?

а) Слово “хлібниця” означає місце, де зберігається хліб.

Що означає слово: цукорниця

мильниця

пісочниця

б) Слово “телятник” означає місце, де розводять телят.

Що означає слово: курятник

свинарник

корівник

в) Слово “будильник” означає годинник, який будить, дзвонить.

Що означає слово: умивальник

світильник

холодильник

Вправа. “Професії”. Засвоєння суфіксальної синонімії, утворення слів за аналогією.

а) слово “лікарня” означає місце, де лікують людей. Людину, яка лікує людей називають “лікарем”/

б) слово “пожежник” означає того, хто гасить пожежу.

в) людину, яка їде на велосипеді, називають велосипедист.

Вправа. “Придумай схоже слово”. Розвиток багатоаспектності значення слова.

Картинки: гриб, ліс, людина (всі слова будуть пов’язані з грибами).

ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ “СЛОВО”

ТА ОРІЄНТУВАННЯ НА СЛОВО ЯК ОДИНИЦЮ РЕЧЕННЯ

Вправа. Закінчи фразу необхідним словом.

Має Галя добру звичку

Класти книжку на … (поличку).

Я поклала спати кішку

У м’яке дитяче … (ліжко).

Обережним будь Іванку,

Не розбий з варенням … (банку).

До землі зігнулась гілочка,

Як по ній пробігла … (білочка).

Шафу, двері, чобіток

Ремонтує … (молоток).

І. Січовик

- Ти говорив слова. - Скільки слів ти говорив (одне).

Вправа. Закінчити речення (з опорою на малюнок).

Вправа. Закінчи речення за допомогою запитання:

Гра“Неоднакові слова”. Називати неоднакові слова в реченнях.

Вправа. Знайди слово, яке не підходить в реченні. Скласти з цим словом окреме речення.

Вправа. Послухати слова, встановити їх кількість.

Вправа. Вибрати стільки паличок (кружечків, квадратів), скільки слів.

- тихо; - говорить, співає; - твердий, пухнастий; - зима, весна, літо, осінь; - грати, бігати, кидати, ловити, стрибати;

Вправа 8. Дібрати до поданого слова якомога більше слів, відповідаючи на запитання. До кожного названого слова діти викладають паличку (кружечок, квадратик). Потім рахують загальну кількість слів.

Гра“Одне слово – багато слів”. Інструкція: підніміть прапорець, якщо почуєте одне слово.

а) Дівчинка. Дівчинка грається у дворі.

Квітка стоїть у вазі. Квітка.

б) Діти гуляють. Діти. Гуляють.

Дощ. Дощ крапає. Крапати.

в) Ри. Риба. Ба. Рибак.

Вправа.“Скільки слів?” Завдання : визначити кількість слів, названих педагогом. Інструкція: послухай і скажи, скільки слів я сказала:

а) щастя, біда

весна, літо

ранок, день, вечір

гавкає, гризе, жує

б) мрія, щасливий, низько, спить

сонце, червоний, іде, весело

в) в реченнях:

Собака гавкає. Кішка спить.

Сонце світить яскраво. Дівчинка співає голосно.

Відгадай загадку:

Сиджу на дереві:

Червона, як кров,

Кругла, як куля,

Солодка, як мед. (Вишня). Нар. тв.

Відгадай загадку:

Навесні веселить,

Влітку холодить,

Восени годує,

Взимку гріє. (Ліс, дерево). Нар. тв.

Послухай вірш. Що роблять сніжинки?

Наша ялинка

Летять, летять сніжинки,

Льодинки – морозилки,

І весело кружляють,

І стеляться до ніг.

Г. Бойко

Вправа. Послухати віршик. Скажи, що росте в полі?

Золотим промінням сяє

Ясне сонечко з небес,

Колоситься в полі жито,

І пшеничка і овес.

Л. Гаєвська

Вправа. Послухати віршик. Дай відповідь на запитання: хто? що? що робить? який? де? куди?

Перший сніг

Білий сніг пухнастий

Падає, кружляє

І на землю тихо

Стелеться, лягає.

І. Суриков

Вправа. Скласти речення з заданих слів:

а) живе, в, лисиця, лісі.

б) на, стоїть, плиті, чайник.

в) Тані, бант, у, красивий.



















Список використаної та рекомендованої літератури

  1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» / МОН України, АПН України; наук. ред. та упоряд. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008. – 430с.

  2. БогушА.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови: Підручник / За ред. А.М.Богуш. – К.: Вища шк., 2007. – 542 с.

  3. Гончаренко А.М. Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників: Навч.-метод. посіб. до Базової прогр. розв. дитини дошк. віку «Я у світі». – К.: Світич, 2009. – 160 с.

  4. Ефименкова Л.Н. Пути повышения эффективности коррекционно-воспитательной работы в группах для дошкольников с общим недоразвитием речи / Ефименкова Л.Н., Юртайкин В.В. // Дефектология. – 1981. – №1. – С. 74 – 79.

  5. Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Б. Логопедия. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников. – Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. – 320 с.

  6. Заплатна С.М. Особливості формування лексичної поєднуваності слів у дітей з ФФН // Матеріали II з’їзду Товариства психологів України. – К., 1996. – С. 97 – 99.

  7. Заплатна С.М. До питання обстеження синонімічних засобів у дітей із загальним недорозвиненням мовлення // Теорія і практика сучасної логопедії: збірник наукових праць: Вип. 3. – К.: Актуальна освіта, 2006. – С. 35 – 41.

  8. Заплатна С.М. Особливості логопедичної роботи з формування складової структури слів у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. – Актуальні проблеми сучасної логопедії: Матеріали конференції. – К.: РВЦ КПДЮ, 2007. – (Серія «Столична освіта»). – С. 38 – 45.

  9. Ігнатьєва С.А. Мовленнєвий розвиток. Старша група / С.А.Ігнатьєва, В.М.Грецьких. – Х.: видавництво «Ранок», 2009. – 144 с.

  10. Ільяна В.М. Особливості образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ // Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. – 2010. – №3. – С. 27 – 31.

  11. Калмикова Л.О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НМЦВО, 2003. – 320 с.

  12. Калмикова Л.О. Психолінгвістичні засади формування мовленнєвих навичок та вмінь у дітей дошкільного віку // Актуальні проблеми металінгвістики: Зб. наук. ст. – Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, 2005. – С. 213-215.

  13. Каше Г.А. Подготовка к школе детей с недостатками речи. – М.: Просвещение, 1985. – 207 с.

  14. Компанець Н. Технологія навчання читання: поєднання аналітичного і синтетичного способів // Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. – 2010. – №4. – С. 27 – 32.

  15. Лалаева Р.И., Серебрякова Н.В. Коррекция общего недоразвития речи у дошкольников (формирование лексики и грамматического строя). – СПб.: СОЮЗ, 1999. – 160 с.

  16. Леонтьев А.А. Психолингвистический анализ семантики и грамматики: На материале онтогенеза речи / отв. ред. А.А.Леонтьев. – М.: Наука, 1990. – 165 с.

  17. Леонтьев А.А. Речевая деятельность // Основы теории речевой деятельности. – М.: Наука, 1974. – С. 21 – 29.

  18. Левина Р.Е. Характеристика общего недоразвития речи //Основы теории и практики логопедии. – М.: Просвещение, 1968. – С. 67 – 85.

  19. Логопедия: методические традиции и новаторство / Под ред. С.Н.Шаховской, Т.В.Волосовец. М.: Изд. Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд. НПО «МОДЭК», 2003. – С. 132 – 177.

  20. Лопатина Л.С., Серебрякова Н.В. Развитие лексико-грамматической стороны речи у дошкольников со стёртой формой дизартрии // Хрестоматия по логопедии (извлечения и тексты): В 2 тт.– Т.1. / Под ред. Л.С.Волковой и В.И.Селиверстова. – М.: ВЛАДОС, 1997. – С. 290 –293.

  21. Лопатина Л.В., Серебрякова Н.В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников (коррекция стёртой дизартрии). – СПб: РГПУ им. Герцена, 2001. – 191 с.

  22. Лурия А.Р. Язык и сознание. Под ред. Хомской Е.Д. – Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998. – 416 с.

  23. Малышко А.А. Обучение старших дошкольников с нарушениями речи употреблению синонимов // Дефектология. – 2000. – С. 73 – 75.

  24. Марченко І.С., Швалюк Т.М. Особливості складних синтаксичних конструкцій у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення. – НАУКОВИЙ ЧАСОПИС НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2008. – № 11. – С. 127 – 132.

  25. Марченко І.С. Спеціальна методика початкового навчання української мови

(логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільників) Навчальнийпосібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Спеціальність: Корекційна освіта (логопедія). – 1-видання. – К., Видавничий Дім «Слово», 2010 – 288 с.

  1. Науменко О.А. Уровень сформированности знаково-символической деятельности старших дошкольников с общим недоразвитием речи как показатель готовности к школьному обучению. – НАУКОВИЙ ЧАСОПИС НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2008. – № 11. – С. 315 - 318.

  2. Пахомова Н.Г. Стан сформованості діамонологічної компетенції у дітей старшого дошкільного віку зі стертою дизартрією. – НАУКОВИЙ ЧАСОПИС НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2008. – № 11. – С. 161 - 165.

  3. Психолингвистические проблемы семантики / Под ред. А.А.Леонтьева, А.М Шахнаровича. – М.: Наука, 1983. – 285 с.

  4. Серебрякова Н.В. Ориентировка на семантическую структуру слова у детей дошкольного возраста со стёртой формой дизартрии, осложнённой элементами общего недоразвития речи // Совершенствование методов диагностики и преодоления нарушений речи. Межвузовский сборник научных трудов. – Л., 1989. – С. 98 – 105.

  5. Січкарчук Н.Д. Напрямки корекційно-розвивальної роботи з формування емоційно-оцінної лексики у дітей старшого дошкільного віку з моторною алалією засобами художньо-мовленнєвої діяльності. – НАУКОВИЙ ЧАСОПИС НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2011. – № 19. – С. 164 - 168.

  6. Слобин Д., Грин Дж. Психолингвистика. – М., 1976. – 357 с.

  7. Соботович Є.Ф., Трофименко Л.І. Особливості засвоєння дітьми із НЗНМ узагальненого лексичного значення слова та його понятійної співвіднесеності // Дефектологія. – 2000. – №1. – С. 16 – 19.

  8. Соботович Є.Ф. Концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку //Дефектологія. – 2002. – №1. – С.2 – 7.

  9. Соботович Є.Ф. Порушення мовного розвитку та шляхи їх корекції: Навчально-методичний посібник. – К.: ІСДО, 1995. – 204 с. Рос.мовою.

  10. Соботович Е.Ф. Методика выявления речевых нарушений у детей и диагностика их готовности к школьному обучению. – К.: ПП “Компанія “Актуальна освіта”, 1998. – 127 с.

  11. Соботович Е.Ф. Психолингвистическая структура речевой деятельности и механизмы её формирования. – К.: ИЗМН, 1997. – 44 с.

  12. Соботович Є.Ф. Нормативні показники мовленнєвого розвитку (в його фонетико-фонематичній ланці) дітей дошкільного віку // Дефектологія. –2002. – №3. – С. 2 – 5.

  13. Соботович Є.Ф. Критерії оцінювання мовленнєвого розвитку дитини (у його лексичній ланці) на різних вікових етапах. Нормативні показники мовленнєвого розвитку (у його граматичній ланці) дитини дошкільного віку // Дефектологія. – 2003. – №2. – С. 2 – 11.

  14. Соботович Є.Ф. Зміст та особливості роботи щодо формування семантичної структури слова у дітей з вадами розвитку // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб./За ред. Бондаря В.І., Луцько К.В. – К.: Інститут дефектології АПН України, 2000. Вип. 1. – С. 155 – 158.

  15. Соботович Є.Ф. Психолінгвістична періодизація мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку // Теорія і практика сучасної логопедії: збірник наукових праць: Вип. 1. – К.: Актуальна освіта, 2004. – С. 7 – 35.

  16. Соботович Є.Ф. Формування семантичної структури слова у дітей з вадами мовленнєвого розвитку // Теорія і практика сучасної логопедії: збірник наукових праць: Вип. 2. – К.: Актуальна освіта, 2005. – С. 3 – 17.

  17. Тарасун В.В. Морфофункціональна готовність до шкільного навчання дітей з особливостями в розвитку: діагностика і формування. Монографія. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2008. – 294 с.

  18. Тищенко В.В. Ієрархія фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення // Теорія і практика сучасної логопедії: збірник наукових праць: Вип.4. – К.: Актуальна освіта, 2007. – С. 3 – 18.

  19. Трофименко Л.І. Дослідження узагальнюючої функції мовлення у дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб./За ред. Бондаря В.І., Луцько К.В. – К.: Інститут дефектології АПН України, 2000. Вип. 1. – С. 168 – 172.

  20. Трофименко Л.І. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ: Програмно-методичний комплекс / За ред. Є.Ф.Соботович – К.: «Актуальна освіта», 2007. – 120с.

  21. Ушакова Т.Н. О механизмах детского словотворчества // Вопросы психологии. – 1969. – №1. – С.62 – 63.

  22. Федоренко Л.П. и др. Методика развития речи детей дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1977. – 239 с.

  23. Филичева Т.Б. и др. Основы логопедии / Т.Б.Филичева, Н.А.Чевелёва, Г.В.Чиркина. – М.: Просвещение, 1989. – С. 126 – 143.

  24. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Программа коррекционного воспитания и обучения детей с общим недоразвитием речи (с 5 до 6 лет) (проект). – М., 1988. – 44 с.

  25. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Подготовка к школе детей с ОНР в условиях специального детского сада. – М.: Альфа, 1993. Ч. I – 101 с. Ч II – 86 с.

  26. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Устранение общего недоразвития речи у детей дошкольного возраста: Практическое пособие. – М.: Айрис-пресс, 2004. – 224 с.

  27. Шахнарович А.М. Психолингвистика: Сб. ст. / Сост. А.М.Шахнарович. – М.: Прогресс, 1984. – 367 с.

  28. Шахнарович А.М. К проблеме психолингвистического анализа детской речи: Автореф. дис. …канд. филол. наук. – М., 1974. – 24 с.


150


referatvin.nugaspb.ru
  • Карта сайта