XREFF.RU


АПАРАТ ТРАВЛЕННЯ ГОЛОВНА КИШКА Відділи ротової порожнини: А. ПРИСІНОК РОТА – VESTIBULUM ORIS



Если Вам понравился сайт нажмите на кнопку выше
АПАРАТ ТРАВЛЕННЯ ГОЛОВНА КИШКА Відділи ротової порожнини: А. ПРИСІНОК РОТА – VESTIBULUM ORIS

АПАРАТ ТРАВЛЕННЯ ГОЛОВНА КИШКА Відділи ротової порожнини: А. ПРИСІНОК РОТА – VESTIBULUM ORIS

АПАРАТ ТРАВЛЕННЯ

Схема будови органів травлення

  1. Головна кишка

  2. Передня кишка

  3. Середня кишка та застінні травні залози

  4. Задня кишка

ГОЛОВНА КИШКА

Ротова порожнина – cavumoris початковий відділ апарату травлення.

Кістковий остов ротової порожнини:дах – кісткове піднебіння, дно – нижня щелепа.

Стінки ротової порожнини:

  1. склепіння (дах) – тверде і м’яке піднебіння; тверде піднебіння відокремлює від носової порожнини, м’яке – від глотки;

  2. дно – м’язи міжщелепного простору, язика та під’язикового апарату, на дні лежить язик та під’язикові слинні залози; під’язикове дно ротової порожнини – щілиноподібний простір з боків язика і під його кінчиком;

  3. бічні стінки – щоки;

  4. вхід у ротову порожнину – ротова щілина (між губами);

  5. вихід із ротової порожнини в глотку зів – fauces між коренем язика і м’яким піднебінням, бічні стінки зіва – піднебінно язикові дужки.

Відділи ротової порожнини:

а). присінок рота

б). власне ротова порожнина

Межа між відділами – зубні аркади.


А. ПРИСІНОК РОТА – VESTIBULUM ORIS

Розміщений між зубними аркадами з одного боку і губамита щоками– з іншого. В присінок веде ротова щілина, яка обмежена верхньою та нижньою губами. Присінок рота поділяється на:

  1. губний присінок – до кутів рота;

  2. щічний присінок – від кутів рота до останнього кутнього зуба.

ГУБИ – labiaoris– шкірно-м’язові складки, які обмежують вхід у ротову порожнину. Шари губ: зовнішній шар - шкіра, середній шар - m. orbicularisoris(сфінктер) і точки закріплення інших лицьових м’язів, внутрішній шар - слизова оболонка (у всіх тварин багатошаровий плоский зроговілий епітелій, який переходить у незроговілий).

Видові особливості:

СБ:губи тонкі, малорухливі (особливо нижня), є носове дзеркало. Верхня губа розділена посередині поздовжньою борозенкою;

СВ:губи малорухливі, верхня губа переходить у рило, в основі якого лежить кістка рила. Шкіра рила без волосся, вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм;

ВРХ:губи товсті, короткі, малорухливі, на верхній губі – носогубне дзеркало(простягається на губу і між ніздрями), в якому закладені серозні залози, що зумовлюють вологість і холодність дзеркала.

ДРХ:губи довгі, дуже рухливі, дзеркало відсутнє;

КІНЬ:губи товсті, довгі, дуже рухливі – „м’які губи”. Нижня губа переходить у підборіддя.

Інервація:

-рухова: дорсальний і вентральний щічні нерви (від VII пари);

- чутлива:

верхня губа– нерв верхньої губи (від підочноямкового нерва верхньощелепної гілки V пари), поверхневий висковий (від нижньощелепної гілки V пари, вентральна гілка йде у складі дорсального і вентрального щічних нервів VII пари) – шкіру;

нижня губа– підборідний нерв (від нижньощелепної гілки V пари), щічний нерв (від нижньощелепної гілки V пари), поверхневий висковий.

ЩОКИ – bucca– шкірно-м’язові складки, які з’єднують верхню і нижню щелепи і формують бічні стінки ротової порожнини. Зовнішній шар щік утворений шкірою, середній– щічний м’яз, а також інші лицьові м’язи, внутрішній– слизова оболонка.

Видові особливості:

СБ:слизова оболонка пігментована, гладка, представлена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм;

СВ:слизова оболонка – незроговілий епітелій, гладка;

ВРХ:на слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговіліверхівки яких спрямовані назад. Сосочки заважають випаданню корму з рота під час жування;

КІНЬ:слизова оболонка гладка, незроговілий епітелій, щоки дуже довгі.

Інервація:

- рухова:дорсальний і вентральний щічні нерви (від VII пари);

- чутлива:щічний, поверхневий висковий (від нижньощелепної гілки V пари).

ЗУБИ – dentes розміщені в порожнині рота у вигляді верхньої і нижньої зубних аркад.

Характеристика зубів тварин:

  1. За функцією

  1. За будовою

  1. За формою жувальної поверхні (поверхні змикання)

  1. За зміною

  1. За кількістю



Вид тварин

Новонароджені

Кінець молочного періоду

Дорослі


самка


самець


ВРХ



ДРХ



СВ



СБ



За зміноюзуби поділяють на молочні (випадні) і постійні. Молочні зуби – dentesdecidui з’являються після народження або до нього в певному порядку. За розмірами вони менші й коротші від постійних. Розрізняють молочні різці, ікла і премоляри. По мірі росту тварини молочні зуби випадають і на їх місці з’являються постійні зуби – dentespermanentes. Кількість постійних зубів більша, так як моляри молочних попередників не мають.

За характером будовизуби поділяють на коротко- і довгокоронкові.

Короткоронкові зуби – brachiodontes– складаються з:

- коронка – виступає із щелепи в порожнину рота, має різні форми: на різцях – клиноподібна, на іклах – конусоподібна, на кутніх – вигляд кількох конусів або горбків. Поверхні коронки зуба: присінкова (губна, щічна)– спрямована в бік присінка ротової порожнини, протилежна поверхня – язикова,вільний кінець коронки зуба – поверхня змикання (жувальна)– обернена до відповідного зуба іншої щелепи, вона стирається і змінює форму і вигляд.

Внутрішня будова зуба:

В центрі зуба є зубна порожнина, вхід до якої відкривається з боку кінця кореня. Зубну порожнину заповнює пульпа зуба (зубна м’якоть), що складається із сполучної тканини, судин, нервів. Основна речовина зуба називається дентином(70-80% мінеральних речовин). У ділянці коронки дентин зовні вкритий шаром емалі(98% мінеральних речовин), а кореня – цементу(60-70% мінеральних речовин).

Особливості довгокоронкових зубів:

1. дуже довга коронка, яка продовжується в зубну комірку, виконуючи функцію кореня;

2. на молодих зубах корені відсутні, з віком – з’являються;

3. в молодому віці коронка зуба з боку поверхні змикання складається з 2-5 конусів, розміщених парами (щічний – язиковий), між якими знаходиться зубна воронка, в старшому віці – конуси стираються, зуби стають або складчасті (кінь) або місяцеподібні (врх);

4. емаль вкриває коронку, включаючи її частину, яка лежить у зубній комірці і заходить також у зубні воронки; на відміну від короткокоронкових зубів цемент вкриває всю емаль коронки і заповнює також зубну воронку.

Видові особливостізубів:

ВРХ:різці на верхній щелепі відсутні, замінені зубною пластинкою(похідна ясен);

КІНЬ:у самців – ікла, в самок – відсутні; між різцями і першими кутніми зубами – беззубий край;

СБ: вовчий зуб – перший нижній премоляр (маленька коронка з одним зубцем); січні зуби(найбільші) – верхній четвертий премоляр і нижній перший моляр.

Інервація:

- зуби нижньої щелепи – альвеолярний нерв (від нижньощелепної гілки V пари) – проходить у нижньощелепному каналі, віддає зубні гілки для кутніх і різцевих зубів;

- зуби верхньої щелепи – підочноямковий нерв (від верхньощелепної гілки V пари) – проходить у підочноямковому каналі, де віддає зубні гілки для кутніх зубів, а перед виходом із каналу – гілку для премолярів і різців.

ЯСНА – gingivae– утвори слизової оболонки (багатошаровий плоский незроговілий епітелій), що вкривають зубні краї щелеп з їх губною, щічною та язиковою поверхнями. У жуйних – слизова оболонка на верхній щелепі потовщується і формує зубну пластинку. Ясна малочутливі, але дуже багаті на судини. Підслизової оболонки в яснах немає.

Інервація:як зуби + поверхнева гілка язикового нерва (від нижньощелепної гілки V пари).

  • Карта сайта