XREFF.RU


Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри № 803 В. О. ІВАНЮК . .20 ...



Если Вам понравился сайт нажмите на кнопку выше
Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри № 803 В. О. ІВАНЮК . .20 ...

Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри № 803 В. О. ІВАНЮК . .20 ...

Харківський університет Повітряних Сил

імені Івана Кожедуба

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри № 803

В. О. ІВАНЮК

. .20 р.






МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведеннясемінарського заняття

з навчальної дисципліни

Військова підготовка

з розділу 3. Тактична і тактико-спеціальна підготовка

з модулю 3.5. Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України

блока змістових модулів 1. Основи тактики авіації ПС ЗСУ


Змістовий модуль 3.5.1.5 (Тема 5). Основи управління авіаційними частинами

(підрозділами)

Тема семінарського заняття №3. Система управління та технічні засоби управління авіаційної частини

Навчальна група: студенти за всіма авіаційними ВОС

Час: 2 години

Місце проведення: навчальна аудиторія


Навчальні та виховні цілі:

поглибити і закріпити знання, що отримані студентами на лекції та у процесі самостійної роботи з питань управління авіаційними частинами (підрозділами);

прививати у студентів навички у пошуку, узагальненні та висловлюванні навчального матеріалу;

розвивати у студентів творчу активність, ініціативу і самостійність, формувати в них творче тактичне мислення.



Навчальні питання і розподіл часу:

Зміст заняття

Час (хв.)

Вступ.

Поточний контроль знань студентів.

1. Система управління авіаційної частини.

2. Технічні засоби управління авіаційної частини.

Підведення підсумків заняття.

5

10

40

30

5


Навчально-матеріальне забезпечення:

комп’ютер, мультимедійний проекційний апарат;

відеофрагменти.


Навчальна література:

1. Моісеєнко В.Д., Полуйко О.М., Онипченко П.М., Патюков О.В. Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Частина І. Основи тактики авіації Повітряних Сил Збройних Сил України: навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2008. – 146 с.

2. Котов О.Б., Моісеєнко В.Д., Полуйко О.М., Онипченко П.М., Патюков О.В. Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Частина ІІ. Основи тактики авіаційних частин (підрозділів): навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2009. – 208 с.

3. Біла книга 2013: Збройні Сили України: щорічник. – К. : МО України, 2014. – 76 с.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ


Організація проведення семінарського заняття


Підготовка до семінарського заняття починається завчасно. Викладач під час підготовки до семінарського заняття повинен розглянути рекомендовані джерела інформації, які він до заняття завчасно повинен довести до студентів, а також вивчити методичні вказівки щодо проведення семінарського заняття.

При необхідності, викладач пропонує студентам підготовити реферат з метою всебічного розкриття найбільш складного навчального питання. Після чого визначається один з студентів для підготовки реферату, при цьому викладач надає студентові відповідні рекомендації щодо підготовки до реферату.

До вступної частини викладач повинен:

перевірити загальний порядок в аудиторії;

перевірити додержування студентами форми одягу;

дати вказівки щодо усунення недоліків;

після докладу командира (чергового) навчальної групи перевірити наявність студентів.

У ході проведення заняття викладач повинен слідкувати за додержуванням студентами статутних положень під час відповідей.


Порядок проведення семінарського заняття


У вступній частинінеобхідно оголосити тему, розкрити мету семінарського заняття, які цілі повинні бути досягнути у ході заняття та довести навчальні питання, що розглядаються.

До розгляду першого навчального питання, з метою перевірки якості вивчення студентами лекційного матеріалу за даною темою проводиться письмовий експрес-контроль (летючка).

Після чого, якщо передбачено, заслуховується реферат, який завчасно підготовлений одним з студентів. По закінченню заслуховування реферату визначається час для його обговорення, по закінченню якого викладач переходе до розгляду навчальних питань семінарського заняття.


1. Система управління авіаційної частини


1.1. Загальні поняття про системи управління військового призначення


Система управління– це упорядкована сукупність взаємозалежних і взаємодіючих елементів, підсистем, що утворюють єдине ціле з метою досягнення в процесі функціонування певного (заданого) результату.

Будь-яка система управління складається з відповідних підсистем (елементів), які можуть виконувати в системі різноманітні функції при здійсненні процесу управління.

Підсистема системи управління– це виділена за визначеними ознаками (властивостями, функціями) частина системи управління, що виконує одну або декілька функцій, властивих даній системі управління.

Елемент системи управління– це частина системи управління, яка виконує в ній чітко визначену функцію самостійно або у сукупності з іншими однорідними або неоднорідними елементами. До однорідних елементів, тобто якісно-тотожних, відносяться такі елементи, у яких загальні властивості переважають, хоча за другорядними, несуттєвими ознаками вони можуть відрізнятися. До неоднорідних елементіввідносяться такі елементи, які відрізняються один від одного за основними суттєвими ознаками; тобто вони є за своїми функціями принципово різними елементами.

У військовій справі для вирішення завдань управління військами (силами) і зброєю створюються системи управління військового призначення, які в усіх випадках відображають організаційну структуру військ (сил) і структуру систем озброєння у будь-якому масштабі і на всіх рівнях.

Системи управління військового призначення повинні відповідати таким основним вимогам:

відповідність функцій системи управління завданням, які виконуються військовими формуваннями;

повне забезпечення органів управління і ПУ військового формування ТЗУ.

Системи управління військового призначення класифікуються за такими ознаками(рис. 1.1):






































захарактером об’єкта управління системи управління військами (силами) і системи управління бойовими засобами;

замасштабом і характером вирішуваних завдань одноцільові і багатоцільові системи управління;

заобластю бойового застосування системи управління військами (силами) тактичного, оперативного істратегічного рівня;

за складністю організаційної структури однотипні, які складаються з однорідних елементів, і різнотипні (багатофункціональні);

заособливостями протікання процесів управління імовірнісні та детермінованісистеми управління;

заступенем автоматизації процесу управління неавтоматизовані, автоматизовані і автоматичні системи управління;

захарактером виду інформації на виході системи інформаційні, керовані і комбінованісистеми управління;

замобільністю стаціонарніі рухомі системи управління.

Система управління військами (силами)– це сукупність функціонально і ієрархічно взаємопов’язаних органів управління, ПУ та ТЗУ військових формувань.

Система управління бойовими засобами – це система, що забезпечує збір, обробку та аналіз інформації, необхідної для оптимізації управління бойовими засобами з метою найбільш ефективного їх застосування.


1.2. Органи та пункти управління авіаційної частини


Для управління авіаційною частиною створюється система управління. Вона включає: органи управління, ПУта ТЗУ(рис. 1.2).

























Органи управління авіаційної частини– це передбачені штатним розписом посадові особи та структури, які організаційно об’єднані для виконання певних функцій з управління підлеглими силами і засобами.

У своїй сукупності та взаємозв’язку вони утворюють систему органів управління, яким належить центральне і визначальне місце в системі управління авіаційної частини.

Доорганів управлінняавіаційної частинивідносяться: командування, штаб, відділення та служби, а в окремих випадках – окремі посадові особи авіаційної частини.

Командування– це група керівного складу, до якої входять командир авіаційної частини та його заступники, а також тимчасово створені нештатні органи, призначені для виконання функцій управління в підрозділах авіаційної частини.

Командир авіаційної частини несе повну і особисту відповідальність за бойову готовність та підготовку підпорядкованих підрозділів, правильне їх застосування та успішне виконання поставлених перед авіаційною частиною завдань у встановлені строки у будь-яких умовах обстановки.

Командир авіаційної частини керує підлеглими особисто та через штаб, а також через своїх заступників, начальників відділів та служб. Він зобов’язаний вчасно прийняти рішення на бойові дії, організувати їх планування та підготовку, поставити завдання підпорядкованим підрозділам, організувати взаємодію та всі види забезпечення, вміло керувати підлеглими при виконанні поставлених завдань.

Заступники командира авіаційної частинизгідно з рішенням командира і вказівками начальника штабу організують застосування підпорядкованих підрозділів і служб, несуть відповідальність за їх бойову готовність, успішне виконання покладених на них завдань.

Штабє основним органом управління авіаційної частини. Він об’єднує та спрямовує зусилля всіх інших органів управління на забезпечення своєчасного і повного виконання покладених завдань на авіаційну частину.

Начальники відділень та служб авіаційної частинизгідно з рішенням командира і вказівками начальника штабу авіаційної частини організують застосування підпорядкованих відділень та служб, несуть повну відповідальність за їх бойову готовність, успішне виконання покладених на них завдань.

В органах управління, відповідно до бойового розрахунку, для безпосереднього управління несенням бойового чергування, бойового управління підрозділами і бойовими засобами авіаційної частини можуть призначатися окремі посадові особи авіаційної частини, що очолюють відповідні функціональні групи, для розміщення і забезпечення діяльності яких призначені ПУ авіаційної частини.

Органи управління здійснюють управління авіаційною частиною (підрозділами) на землі та у повітрі через систему ПУ авіаційної частини.

Пункт управлінняавіаційної частини– це спеціально обладнаний та оснащений ТЗУ певний об’єкт (місце), з якого командир авіаційної частини через свій штаб здійснює управління під час підготовки та ведення бойових дій.

Для підготовки та ведення бойових дій мають бути створені такі ПУ авіаційної частини: КП, ЗКП, КП ае.

Додатково, для виконання завдань авіаційними частинами (підрозділами) ПС ЗС України, відповідно до родів авіації створюються: у ВА –ПНА, у ТрА –ДПУ.

Крім того, в авіаційній частинідля здійснення польотів створюються КДП і СКП.

Стаціонарний КП авіаційної частини розгортається на віддаленні 1 – 2 км від центру ЗПС у спеціально обладнаних, технічно оснащених і захищених спорудах. На стаціонарному КП у мирний час організується і здійснюється бойове чергування черговими бойовими обслугами (черговими змінами).

Рухомий КП авіаційної частини розгортається у спеціально обладнаних рухомих засобах, як правило, при приведенні у вищі ступені бойової готовності або з початком бойових дій.

Запасний КП авіаційної частинистворюється на випадок виходу з ладу основного КП або неможливості управління з нього авіаційною частиною та розгортається на віддаленні 3 – 5 км від центру ЗПС.

Запасний КП повинен мати необхідну кількість каналів зв’язку, які забезпечують стійке управління. Запасний КП у ході бойових дій утримується в постійної готовності до негайного прийому управління у повному обсязі.

Командні пункти ае розгортаються, як правило, у сховищах легкого типу на віддаленнях 150 – 200 м від місць стоянок літаків (секторів охорони і оборони аеродрому).

Пункт наведення винищувальної авіації створюється для підвищення можливостей з наведення винищувачів на повітряні цілі і збільшення поля наведення. Із ПНА, крім наведення винищувачів на повітряні цілі, здійснюється управління винищувачів у повітряному бою і контроль за польотами своїх літаків у зонах ураження ЗРВ.

Допоміжній пункт управління ТрА призначений для виконання завдань щодо десантування повітряного десанту, перевезення особового складу, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів повітрям. Для ДПУ виділяються відповідні оперативні групи та закріплюються за ним підрозділи забезпечення.

Пункти керівництва польотами авіаційної частинирозгортаються: КДП– на віддаленні 400 – 500 м від траверзу центру ЗПС ± 100 м; СКП– на віддаленні 120 – 180 м від продовженої вісі основної ЗПС і 200 – 450 м від торця основної ЗПС з двох напрямків посадки.

Для управління авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні ними бойових завдань розгортаються відповідні ПУ, які знаходяться на ПУ об’єднань, з’єднань та частин інших видів і родів військ (сил) ЗС України:

центри бойового управління – на КП ВМС та КП оперативних командувань;

групи управління авіацією – на КП механізованих і танкових бригад першого ешелону;

пункти управління авіацією – на КП зрбр;

пункти управління авіанавідників – на КП механізованих і танкових батальйонів першого ешелону.


2. Технічні засоби управління авіаційної частини


Управління авіаційної частини здійснюється за допомогою ТЗУ, які за своїм призначенням можуть бути поділені на 5 основних груп (рис. 2.1): система зв’язку і РТЗ авіаційної частини; засоби автоматизації та інформатизації; засоби одержання інформації про повітряну, радіаційну, хімічну і біологічну обстановку; засоби відображення інформації; засоби документування інформації.




































Система зв’язку та РТЗ авіаційної частини поділяється на підсистему зв’язку та підсистему РТЗ.

Підсистема зв’язку базується на орендованих каналах зв’язку державних мереж елктрозв’язку та інформатизації, опорній мережі зв’язку МО України і призначена для управління авіаційною частиною та взаємодії з частинами (підрозділами) різних родів авіації, об’єднаннями, з’єднаннями і частинами інших видів і родів військ (сил) ЗС України та державними відомствами. Зв'язок здійснюється визначеними засобами радіо-, радіорелейного, тропосферного, супутникового і проводового зв’язку.

Підсистема РТЗпризначена для здійснення зльоту, посадки літаків та управління ними у районі аеродрому. До підсистеми РТЗ належать радіолокаційні, радіонавігаційні та радіосвітлотехнічні засоби для забезпечення польотів.

Засоби автоматизації та інформатизаціїоб’єднуються у комплекси засобів автоматизації та інформатизації різного призначення.

Застосування засобів автоматизації та інформатизації організується на основі єдиного інформаційного середовища та інформаційно-розрахункового процесу із застосуванням єдиних форм і методів управління при використанні їх у системі управління авіаційної частини.

До основнихзасобів одержання інформації про повітряну, радіаційну, хімічну і біологічну обстановку відносяться:

засоби телевізійної, інфрачервоної та радіотехнічної розвідки;

навігаційні системи;

радіолокаційні станції різного призначення;

прилади радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;

метеорологічні прилади.

Засоби відображення інформації призначені для наочного надання інформації на ПУ авіаційної частини даних про повітряну і наземну обстановку.

Основні засоби відображення інформації такі:

телевізійне обладнання;

електронні монітори, екрани або табло;

електромеханічні табло або планшети.

Засоби документування інформації призначені для фіксування даних.

Основні засоби документування інформації такі:

засоби звукозапису;

фото- і кінотехніка;

телеграфні, факсимільні апарати і принтери;

копіювальна техніка.


У заключній частині викладач підводить підсумки семінарського заняття з оголошенням результатів оцінювання студентів, відповідає на запитання студентів, надає завдання на самостійну підготовку та оголошує тему наступного заняття.





Розробив:


Методична розробка обговорена і схвалена на засіданні кафедри №803,

протокол від . .20 р. № .


  • Карта сайта