XREFF.RU


Лекція №6 Тема: Цінні папери, що є предметом угод на фондовій біржі План лекції Зміст лекції



Если Вам понравился сайт нажмите на кнопку выше
Лекція №6 Тема: Цінні папери, що є предметом угод на фондовій біржі План лекції Зміст лекції

Лекція №6 Тема: Цінні папери, що є предметом угод на фондовій біржі План лекції Зміст лекції

Лекція №6

Тема: Цінні папери, що є предметом угод на фондовій біржі

План лекції

1. Поняття цінних паперів та їх види.

2. Основні характеристики акцій, облігацій, казначейських зобов’язань, векселів, ощадних сертифікатів.

3. Реєстрація випуску цінних паперів.

4. Органи, що здійснюють державний контроль за випуском та обігом цінних паперів.


Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

3. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р.

4. Берлач А. І. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник. – К.: Фенікс, 2000.

5. Кузьмін В.В., Андрейченко О.В. Біржові операції / Навчальний посібник. – Херсон, 2007.

6. Солодкий М.О. Біржовий ринок / Навчальний посібник. – Київ, 2005.


Зміст лекції

1. Поняття цінних паперів та їх види.

У ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст.3) вказується, що цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Види цінних паперів:

  1. за порядком їх розміщення (видачі):

1.1) Емісійні - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать:

Цінні папери, що не належать згідно із законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

1.2) Неемісійні.

2) за формою існування:

2.1) документарні;

2.2) бездокументарні.

Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в одній формі. Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

3) за формою випуску:

3.1) на пред'явника (права, посвідчені цінним папером, належать пред'явникові цінного паперу)

3.2) іменні (права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері),

3.3) ордерні (права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу).

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) сертифікати ФОН;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

2. Основні характеристики акцій, облігацій, казначейських зобов’язань, векселів, ощадних сертифікатів.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та ЗУ «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008, і законодавством про інститути спільного інвестування.

Акції випускає акціонерне товариство при створенні, за будь-яких змін форми власності, при злитті з іншим акціонерним товариством і за розширення масштабів своєї діяльності збільшенням статутного фонду. Випуск акцій є обов’язковою умовою створення акціонерних товариств.

Акція є неподільною. Якщо одна акція належить кільком особам, усі вони визнаються за одного власника і можуть здійснювати свої права через когось одного з них.

Акції існують виключно в бездокументарній формі.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У разі існування акцій у документарній формі власникові акцій видається сертифікат акції (акцій).

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам такі права:

  1. право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів,

  2. на участь в управлінні акціонерним товариством,

  3. на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу (дивідендів) за простими акціями забороняється.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів (як правило фіксованих) та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Привілейована акція передбачає, що дивіденди на неї не залежать від результатів діяльності акціонерного товариства. Вона забезпечує інвесторові фіксований дохід, котрий емітент зобов’язаний виплатити незалежно від того, чи він отримав прибуток за минулий господарський рік, чи ні.

Ці переваги врівноважуються тим, що власник привілейованої акції за загальним правилом не має права брати участь в управлінні акціонерним товариством, не має права голосу на зборах акціонерів.

Є ще одне обмеження: частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення), а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення становить доход (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії.

Погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно грошима. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.

Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Юридична особа має право розміщувати відсоткові та/або дисконтні облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Проспект емісії облігацій, емісія яких здійснюється акціонерним товариством, може передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Облігація внутрішньої місцевої позики – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником відповідних коштів у місцевий бюджет і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в установлений умовами випуску термін з виплатою фіксованого відсотка. Емітентами таких облігацій є Верховна Рада Автономної Республіки Крим або будь-яка міська рада, що від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов розміщення цих облігацій, перед власниками облігацій.

Під облігаціями зовнішніх місцевих позик слід розуміти боргові цінні папери, що випускаються місцевими радами, та розміщуються на міжнародних фондових ринках та підтверджують зобов’язання емітента відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Власниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Облігації розміщуються у бездокументарній формі.

Емітент може розміщувати іменні облігації; відсоткові та дисконтні облігації; звичайні (незабезпечені) та забезпечені (порука, гарантія, страхування).

Погашення облігацій здійснюється грошима відповідно до умов розміщення облігацій.

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо.

Державні облігації України можуть бути:

  1. довгострокові - понад п'ять років;

  2. середньострокові - від одного до п'яти років;

  3. короткострокові - до одного року.

Державні облігації України можуть бути іменними або на пред'явника.

Державні облігації України можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Продаж облігацій внутрішніх державних позик України здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення.

Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна вартість казначейських зобов'язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

  1. довгострокові - понад п'ять років;

  2. середньострокові - від одного до п'яти років;

  3. короткострокові - до одного року.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника.

Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат.

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадний (депозитний) сертифікат є неемісійним цінним папером, що видається на певний строк (під відсотки, передбачені умовами його видачі).

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника та існують виключно у документарній формі.

В ощадному (депозитному) сертифікаті зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.

З усіх фінансових інструментів, які використовуються на фондовому ринку України, вексель є найбільш простим та зручним у використанні цінним папером.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Для векселя характерними є такі ознаки.

  1. Вексель є борговим цінним папером, оскільки посвідчує зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

  2. Вексельне зобов'язання носить безумовний характер. У тексті векселя не може бути посилання на якусь умову, за якої зобов'язання за ним буде виконане.

  3. Вексельне зобов'язання носить абстрактний характер. Текст векселя не вказує на правочин, що став підставою для його видачі.

  4. Вексель посвідчує завжди грошове зобов'язання. Не є векселем зобов'язання, сплата за яким здійснюється шляхом передачі товару або надання послуг.

  5. Вексель завжди має документарну форму на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення.

У законодавстві визначаються види векселів. Векселі можуть бути прості та переказні. Простий вексель являє безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену грошову суму власнику векселя (векселедержателю). Переказний вексель (тратта) посвідчує письмовий наказ векселедавця (трасанта) третій особі — платнику (трасату) сплатити певну грошову суму отримувачу — держателю векселя (ремітенту).

Крім того, теорією та практикою вексельного обігу визначаються й інші види векселів. Так, залежно від характеру угоди, що зумовила видачу векселя, розрізняють товарні (комерційні), банківські, фінансові векселі. Товарні векселі використовуються як оплата в реальній угоді по поставці товарів або послуг. Банківські векселі підтверджують факт внесення підприємством до банку депозиту і засвідчують зобов'язання банку сплатити у зазначений строк суму, вказану у векселі, і відсотки. В основі фінансового векселя лежать нетоварні фінансові операції, зазвичай позичка, що видається одним підприємством іншому. Існують також такі види векселів, як дружні і бронзові. Дружній вексель видається людьми, що знаходяться в довірчих стосунках, з метою надання один одному фінансової допомоги. Зазвичай, особа, що виписала вексель, у подальшому сама здійснює виплату по ньому. Бронзовий вексель не має реального забезпечення і виписується на вигадану особу з метою отримання доходу шляхом його врахування в банку. В Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Залежно від місця платежу, що зазначено у векселі, вони можуть бути доміцильовані або звичайні (недоміцильовані).

Доміцильований вексель — вексель, в якому зазначено особливе місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Вексель може бути визначено-доміцильованим, тобто таким, в якому векселедавцем зазначені не тільки місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження платника, але й третя особа, яка здійснить платіж — доміциліат. Залежно від здійснення тих чи інших операцій по відношенню до векселя розрізняють авальовані (векселі, що забезпечені вексельною порукою), акцептовані (переказні векселі, що містять згоду платника виконати зобов'язання за ними), опротестовані та інші.

Залежно від місця видачі та погашення розрізняють міжнародні та національні векселі, від строку платежу — векселі, що погашаються у визначену дату, у визначений строк від дати складання, у визначений строк від пред'явлення та за пред'явленням.

3. Реєстрація випуску цінних паперів.

Порядок реєстрації цінних паперів обумовлений ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок».

Емітент подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку заяву і документи, необхідні для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, не пізніш як протягом 60 днів після прийняття рішення про розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати відповідне рішення.

Реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів не може розглядатися як гарантія їх вартості. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, що міститься у зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, несуть особи, які підписали ці документи.

Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зокрема, перелік таких документів містить Порядок реєстрації випуску акцій при зміні розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затв. Рішенням НКЦПФР від 31.07.2012 р. Для реєстрації випуску та проспекту емісії акцій товариство не пізніш як протягом 60 днів після прийняття рішення про розміщення акцій подає до НКЦПФР такі документи:

  1. Заяву про реєстрацію випуску акцій та проспекту емісії акцій;

  2. Рішення загальних зборів акціонерів товариства про приватне або публічне розміщення акцій;

  3. Проспект емісії акцій у двох примірниках;

  4. Баланс та звіт про фінансові результати;

  5. Висновок аудитора (аудиторської фірми) за звітний період;

  6. Довідку про наявність (відсутність) державної частки у статутному капіталі товариства;

  7. Копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків акцій;

  8. Нотаріально засвідчену копію статуту товариства;

  9. Рішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів про затвердження ринкової вартості акцій;

  10. Копію платіжного документа, який підтверджує сплату державного мита.

Після надходження заяви і документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, НКЦПФР здійснює одночасно реєстрацію випуску та проспекту емісії цінних паперів або відмовляє в реєстрації.

Підставами для відмови в реєстрації випуску акцій, реєстрації випуску та проспекту емісії акцій є:

а) визнання емісії акцій недобросовісною;

б) виявлення порушення встановленого законодавством порядку прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу та/або розміщення акцій, у тому числі порушень порядку скликання та/або проведення загальних зборів акціонерів товариства, на яких прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу та/або розміщення акцій;

в) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

г) недостовірність інформації у поданих документах.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку веде Державний реєстр випусків цінних паперів у встановленому нею порядку.

4. Органи, що здійснюють державний контроль за випуском та обігом цінних паперів.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворена Указом Президента України №1063/2011 від 23.11.2011р. з метою комплексного правового регулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями та контролює їх виконання з питань, що належать до її компетенції.

Основними завданнями НКЦПФР є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів);

3) здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України;

4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів та похідних (деривативів);

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань емісії (випуску) та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування;

8) здійснення у межах компетенції державного регулювання та контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення;

9) здійснення у межах компетенції державного регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

10) здійснення у межах компетенції заходів щодо запобігання і протидії корупції;

11) здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі за небанківськими фінансовими групами та їх підгрупами.


  • Карта сайта