План Рекомендована література Базова: Додаткова: Інтернет-ресурси: План Поняття про методи навчання Методи, прийоми та засоби...

План Рекомендована література Базова: Додаткова: Інтернет-ресурси: План Поняття про методи навчання Методи, прийоми та засоби...

План Рекомендована література Базова: Додаткова: Інтернет-ресурси: План Поняття про методи навчання Методи, прийоми та засоби...

15

Тема лекції: Методи навчання.

Знати: сутність методів, прийомів, засобів навчання, підходи до класифікації методів навчання, характеристику окремих методів навчання, особливості їх використання в початковій школі.

Вміти: при плануванні та проведенні уроку вміти добирати методи, прийоми, засоби навчання, з метою забезпечення реалізації на уроці основних функцій навчання, вміти користуватися методичними засобами викладу навчального матеріалу.

Тип лекції:лекція-діалог.

Ключові поняття: метод навчання, прийом навчання, засіб навчання, проблемне навчання, програмоване навчання.


План

  1. Поняття про методи навчання.

  2. Методи, прийоми та засоби навчання.

  3. Різні підходи до класифікації методів навчання.

  4. Співвідносна характеристика окремих методів навчання і вимоги, які ставлять до їх використання (самостійне опрацювання).


Рекомендована література

Базова:

  1. Бондар, В. В. Дидактика [Текст] / В. В. Бондар. К. : Либідь, 2005. 264 с.

  2. Волкова, Н. П. Педагогіка [Текст]: навчальний посібник / Н. П. Волкова. – К.: Академвидав, 2009. – 616 с. – С.275 – 313.

  3. Державний стандарт початкової загальної освіти [Текст] // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2011. - №14 - 15. - С.7 - 19.

  4. Кузьминський, А.І. Педагогіка: Підручник [Текст] / А. І. Кузьминський, В. Л. Омеляненко. – К. : – Знання, 2007. 447с. - С.150 -162.

  5. Савченко, О. Я. Дидактика початкової школи [Текст] : підручник для студентів вищих навчальних закладів / О. Я. Савченко. – К. : Грамота, 2012. - 504с. – С.260 – 329

  6. Фіцула, М. М. Педагогіка [Текст] : навчальний посібник / М. М. Фіцула. - К.: Академвидав, 2007. 560 с. - С.129 – 161.

Додаткова:

  1. Чайка, В. М. Основи дидактики [Текст] : Навчальний посібник / В. М. Чайка. – К. : Академвидав, 2011. – 240 с. – C. 93-136.

  2. Ягупов, В. Педагогіка [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В.Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 559 с. – С. 317 – 380

  3. Карапузова, Н. Д. Основи педагогічної ергономіки : навч. посіб. / Н. Д. Карапузова, Є. А. Зімниця, В. М. Помогайбо. – К. : Академвидав, 2012. – 192 с. – С.98 – 129.



Інтернет-ресурси:

  1. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua//often-requested/state-standards/

  2. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ru/documents/15828.html?PrintVersion


  1. Вступна частина:

Піднялися всі, повернулися один до одного, посміхнулися один одному!

  1. Оголошення теми, мети і завдань лекції.

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:МЕТОДИ НАВЧАННЯ.

МЕТОД «ОЧІКУВАННЯ». ПИТАННЯ: що ви очікуєте дізнатися з даної теми? З якими вивченими темами пов’яжемо дану тему? На які питання дає нам відповіді дидактика як галузь педагогіки?

Щоб відповісти нам на питання дидактики ЯК НАВЧАТИ, необхідно ознайомитися з терміном (основним педагогічним поняттям дидактики) «метод навчання».

Ніщо не розкриває в такій мірі шлях

учню, ніщо йому так не допомагає

рухатися вперед, як хороший метод.

Джон Локк


  1. Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

План

  1. Поняття про методи навчання.

  2. Методи, прийоми та засоби навчання.

  3. Різні підходи до класифікації методів навчання.

  4. Співвідносна характеристика окремих методів навчання і вимоги, які ставлять до їх використання (самостійне опрацювання).

Ключові поняття

Список рекомендованої літератури


  1. Виклад лекційного матеріалу


  1. Поняття про методи навчання


Метод (від гр. methodos) – шлях до чогось, спосіб пізнання. У вузькому значенні метод навчання тлумачиться як спосіб керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати навчальну, виховну та розвивальну функції.

Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності КОГО? Учителя (викладання) та учні (учіння). Учитель здійснює різноманітні способи, які допомагають учням засвоїти матеріал, сприяє активізації навчального процесу, учень сприймає, осмислює, запам’ятовує тощо цей матеріал. Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво.

Це дозволяє зробити висновок про те, що метод навчання– це спосіб спільної роботи вчителя з учнями, що спрямований на розв’язання навчальних, виховних і розвивальних завдань в процесі навчання.

Метод навчання є одним із найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі та завдання навчання, досягнути відповідних результатів. Тих, які ставить перед школою держава.


ПИТАННЯ: в якому документі зазначенні вимоги до загальноосвітнього рівня підготовки учнів?


  1. Методи, прийоми та засоби навчання


Питання про методи навчання – одне з найважливіших в теорії педагогіки.

- Як треба вчити, щоб досягти високих результатів в навчальній роботі?

Метод навчання– це спосіб спільної діяльності між вчителем та учнем, який спрямований на розв’язання освітніх, розвивальних та виховних завдань.

Визначення суті питання, розкриття змісту матеріалу, охоплює весь шлях роботи.

Структурні елементи методу навчання:

1. Методичні прийоми– це допоміжні способи при даному методі; не виконують самостійної функції по передачі та засвоєнню знань, умінь, навичок учнями. Прийом – разова дія.

2. Засоби навчання– матеріальне забезпечення навчального процесу – наочність, допоміжна література, ТЗН – що забезпечує його необхідну ефективність.

Функції методу навчання:

- освітня – оптимальний добір методів навчання → висока якість знань;

- виховна – формування наукового світогляду, формування позитивних якостей особистості;

- розвивальна – розвиток психіки дитини;

- мотиваційна (спонукальна) – формування спонукальних сил навчання, формування пізнавального інтересу;

- контрольно–корекційна.

Приклади:навчання грамоті в середньовічній школі.

Визначаються метою і завдання освіти.

Часи середньовіччя:

Мета виховання? Яка? ↓

Зубрячка, механічне заучування релігійних постулатів , основна книга Псалтир, основний метод стимулювання – покарання → обмежені можливості пізнання світу ↓

Методи усного навчання: катехізична бесіда, лекція, розповідь.

Капіталістичне суспільство: розвиток природних здібностей дитини

(«Джейн Ейр»)

Методи практичних і лабораторних робіт, екскурсія, евристична бесіда.

Сучасне суспільство:

Різноманітні методи навчання . Йде ефективний пошук нових методів. Інноваційні методи навчання; педагоги – новатори.

Потапова Е.Н. «Радость познания», с.48.

- Які функції навчання реалізовані?


Метод має двобічний характер:

1. Діяльність вчителяпо передачі знань, керівництву процесом формування умінь, навичок учня.

2. Діяльність учняпо засвоєнню знань, виробленню умінь, навичок.

Зовнішня сторона методу– це різні способи його прояву в навчальній діяльності вчителя і учнів, які можна безпосередньо спостерігати (словесна форма викладу навчальної інформації та усна форма відтворення знань учнями або зорова форма з використанням наочності тощо).

Внутрішня, або змістовна сторона методу навчання, характеризується цілеспрямованістю викладання й учіння, змістом навчання, психологічною стороною методу – мотивацією учіння, видом і ступенем пізнавальної активності й самостійності учнів, ставленням вчителя та учнів до предмету.

Методи навчання загальні (загальнодидактичні)– застосовуються у школі при вивченні різних навчальних предметів → дидактика.

Методи навчання спеціальні (методичні)– застосовуються при вивченні окремих дисциплін → методики викладання окремих предметів.




  1. Різні підходи до класифікації методів навчання


Як багатомірне утворення, метод має багато аспектів, взявши кожний з яких за основу, можна групувати методи в систему. У зв'язку з цим існує багато класифікацій методів, в яких останні об'єднуються на основі однієї або кількох загальних ознак. Так, одні педагоги стали класифікувати методи за джерелами знань, інші – за дидактичними завданнями, треті – за логічними формами мислення, четверті – за сукупністю цих ознак і т.д.

Важливим є питання: наскільки доцільна та чи інша класифікація? Надумані, штучні побудови не сприяють розвитку теорії методів, створюють непотрібні труднощі для вчителя.

Вдалою можна визначити лише ту класифікацію, яка узгоджується з практикою навчання і слугує ґрунтом для її реалізації.

Класифікація методів навчання– це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів повинна бути динамічною, щоб відображати цю рухливість, враховувати зміни, що постійно відбуваються в практиці використання методів. Розглянемо сутність і особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.

Зростає кількість методів навчання – з’являються нові класифікації. Різноманіття підходів до методів навчання відображає їх об’єктивну, реальну багатогранність.

РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ: №1(С.83-84), 6 (С.129-131).

СКЛАДАННЯ ТАБЛИЦІ «КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ»

1. За головним суб’єктом діяльності.

2. За навчальною метою.

3. За логікою викладання.

4. За специфікою навчального предмету.

5. За джерелом знань:

- словесні – розповідь, бесіда, робота з підручником і книгою, пояснення;

- наочні – демократизація, ілюстрація, спостереження;

- практичні – вправи, практичні роботи, лабораторні, творчі роботи.

6. За характером пізнавальної діяльності учнів:

- пояснювально–ілюстративний;

- репродуктивний;

- методи проблемного викладу знань учителем;

- частково–пошуковий;

- дослідницький.


ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: НАКРЕСЛИТИ ТАБЛИЦЮ!!! В СО.


1. За джерелом знань

2. За характером пізнавальної активності учнів

Цікаві прийоми навчання:

Два кольори грамотності: Кожен учень має 2 ручки (з синьою і зеленою пастами).

Синьою пастою учень пише букви, виконує завдання вчителя.

Орфограми, правило (велика буква на початку речення і

у власних назвах, крапка в кінці речення) – зелена паста.

Чим БІЛЬШЕ орфограм, тим яскравіше зелений колір.

Корисна кунсткамера:

• «Гнать, держать, смотреть и видеть, дышать, слышать, ненавидеть, и обидеть, и терпеть, и зависеть, и вертеть. Вы запомните, друзья, их на - е – спрягать нельзя».

• Цыган, встав на цыпочки, на цыплёнка цыкнул: «Цыц!».

Кросворди, ребуси.


4. Співвідносна характеристика окремих методів навчання і вимоги, які ставлять до їх використання (самостійне опрацювання)


Словесні методи навчання: пояснення, розповідь, бесіда, робота з підручником.

-Яке значення має мова у житті людини?

-Що є провідним на уроці в одержанні знань?

-Які методи навчання відносимо до словесних методів навчання?

Бесіда

в усіх класах, на всіх етапах уроку

- Коли застосовуємо – коли є база знань

Роль:

-дозволяє пов’язати навчальний матеріал з особистим досвідом дитини, її знаннями;

-ефективний обернений зв’язок.

Види:

І – вступна ІІ – катехізична

- уточнююча - евристична

- закріплююча

- повідомляюча

- підсумкова

Катехізична бесіда– у тих випадках, коли вчитель стимулює учня до відтворення точних формулювань закону, правила, тощо.

Використовується переважно при перевірці та оцінці знань учнів, закріплення, аналізі прочитаних текстів.

Евристична (сократівська) бесіда– підводить учнів до самостійних висновків і є важливим засобом активізації мислительної діяльності учнів.

Проводиться з метою повідомлення нових знань. Питання та відповіді (що передбачаються) будують таким чином, що вони підводять думку учня до нових положень, висновків.

-Що є основним компонентом? (Питання.)

-Від чого залежить успіх у використанні цього методу?

Бесіда – це завжди система питань.

Види питань:

-головні,

-другорядні,

-додаткові,

-евристичні (пошукові),

-репродуктивні (відтворюючі).

Вимоги до питань:

-чітка постановка, без зайвих, пояснюючих слів;

-не треба повторювати питання до того як діти дадуть відповідь;

-не треба формулювати питання по-різномовну;

-не можна ставити подвійних питань;

-не можна включати важкодоступні терміни, складні звороти мови;

-не рекомендується давати навідних, підказуючи, пояснюючих питань;

-не варто давати питання, які вимагають відповіді «так» чи «ні», коротких відповідей;

-питання ставити до всього класу.

Учнів треба привчати до повних відповідей.

Думка учня ↔ відповідь.

Вимоги до вчителя:

1.Знати рівень знань учнів.

2.Вимагати повні, грамотні відповіді з прикладами і поясненнями.

3.Вимагати чітких, голосних відповідей від учнів.

4.Активізувати весь клас.

5.Урізноманітнювати прийоми проведення бесіди.

6.Враховувати бажання дітей відповідями.

7.Використовувати різні способи заохочення.

8.Вчити учнів відповідати за певним планом.

Розповідь

Розповідь– послідовний виклад питання, присвяченого повідомленню фактів, подій, опису місця, віддалених часом або простором.

ПИТАННЯ: КОЛИ НАЙЧАСТІШЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ?

В процесі пояснення наукових понять, формул, законів розповідь застосовується з метою образного опису і повідомлення окремих відомостей з історії наукових відкриттів, цікавих подій, пов’язаних з біографією вчених та історією створення наукових теорій.

Розповідь у таких випадках підвищує пізнавальну активність, розвиває інтерес і допитливість.

Вимоги:

1.Плановість, чіткість побудови.

2.Емоційність, образність.

3.Переконливість.

4.Мобілізація і утримування уваги учнів під час розповіді.

5.Нетривалість розповіді (6р. - 4-5хв.), (7р. - 5-7хв.).

Структура:

1.Початок.

2.Розвиток подій.

3.Кульмінаційний момент.

4.Фінальна частина.


Пояснення

Пояснення– розкриття закономірностей, ознак предметів, явищ дійсності. Це метод оволодіння теоретичним навчальним матеріалом. Головне в ньому – науково доведена логіка міркувань. Базується на спостереженнях учнів за дією прикладів, дослідами, необхідними записами, спирається на життєвий досвід учнів, попередні знання.

ПИТАННЯ: КОЛИ НАЙЧАСТІШЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ?

Основний метод наукових доведень, формування наукових понять, вивчення законів.

Вимоги:

- вчителю необхідно глибоко знати науковий зміст навчальної дисципліни,

- відібрати необхідний матеріал, визначити глибину пояснення,

- чітка постановка мети,

- виділити теоретичні положення, визначити засоби доведення (допомагає програма),

- продумана система питань,

- послідовність і науковість викладу з використанням фактичного матеріалу, який був би цікавий учням,

- обов’язкові узагальнення, формулювання правил.

Доступність розуміння залежить від стилю викладу. Окремі терміни треба заздалегідь пояснити.

Мова вчителя повинна бути зрозумілою, переконливою, впевненою.

Пояснення вимагає зосередженої уваги учнів, їх бажання слухати і розуміти, тому вчитель повинен знати мотиви учіння школярів, їх індивідуальні психологічні особливості.

В ході пояснення треба стежити за пізнавальною активністю учнів, мати набір прийомів і засобів підвищення активності пізнання.


Спостереження

Спостереження- планомірне, більш чи менш тривале сприйняття, що дає можливість простежити протиріччя певного явища або ж зміни, які відбуваються в об’єктах сприйняття; активна форма чуттєвого пізнання, що має на меті накопичення фактів, утворення початкових уявлень про об’єкти оточуючого світу; сприймання, що тісно пов’язана з мисленням.

Спостережливість– необхідна професійна якість вчителя, важлива риса кожної особистості – і вчителя, і учня.

Організація спостереження:

1.Чітко визначити тему, мету.

2.Визначити об’єкт спостереження.

3.Скласти план спостереження.

4.Інструктаж.

5.Організація учнів на спостереження.

6.Підведення підсумків.

7.Оформлення і використання матеріалів спостереження.

Правильно організоване спостереження дозволяє учням зібрати матеріал про явища природи, суспільства; за допомогою вчителя проаналізувати і узагальнити одержану інформацію. Результати спостереження використовуються на уроках, при оформленні письмових робіт.


Демонстрування та ілюстрування, їх місце і значення в навальному процесі

Словесні методи навчання (усного викладу) поєднуються в процесі навчання з застосуванням засобів наочності. Наочність виступає джерелом знань.

ПИТАННЯ: НАЗВІТЬ НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ.

Методи демонстрації та ілюстрації, які називають ще ілюстративно–демонстраційним методом (лат. illustrafio - - зображення, наочне пояснення, demonstratio –показ). Суть цього методу: в процесі навчальної роботи вчитель ілюструє, т.т. наочно пояснює, свій виклад, або ж демонструє той чи інший навчальний посібник, який може виступати як ілюстрація, а також бути джерелом знань.

Метод ілюстраціїпередбачає показ учням ілюстративних посібників і плакатів, карт, замальовок на дошці, картин, портретів і т.д.

Метод демонструванняпов'язаний з демонстрацією прикладів, дослідів, технічного устаткування, препаратів, показ кінофільмів, діафільмів, таблиць, муляжів.

Під час використання наочних методів навчання використовується такі прийоми: показ, забезпечення кращого бачення, обговорення результатів спостереження та ін.

Завдання:створити в свідомості учнів найбільш чітких, правильних уявлень про ті явища, що вивчаються.

Вимоги:

1.Відібрати найбільш типові об’єкти.

2.Учні повинні добре бачити об’єкти, що демонструються.

3.Демонстрація повинна дозволити учням сприймати предмет по можливості різними органами чуття, а не тільки зором.

4.Забезпечити взаємодію слова і сприймання наочності.

5.Організувати демонстрацію і ставити питання таким чином, щоб найважливіші компоненти і особливості предметів мали на учнів сильний вплив.

6.Спостереження повинно дозволяти учням пізнавати предмети і явища і їх дії і розвитку.

7.Вести учнів від зовнішнього сприймання окремих предметів до пізнання процесів, зв’язків і взаємозалежностей, підводити учнів до висновків і узагальнень.

Якщо предмети, процеси, явища піддаються безпосередньому сприйманню, тоді застосовуємо демонстрування, в усіх інших випадках – ілюстрування.


Практичні методи навчання.

До практичних методів навчання відносяться методи, що пов’язані з процесом формування і удосконалення умінь і навичок школярів.

-Які методи відносимо?

Загальними особливостями названих методів є формування умінь і навичок, застосування знань, що забезпечує більш високий рівень засвоєння знань.

Головна ознака– відтворювальна (репродуктивна) навчально-пізнавальна діяльність учнів.


Вправи

Метод вправ– один з найважливіших способів формування в учнів навичок і умінь. Він передбачає цілеспрямоване і багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (практичних чи розумових) з метою формування навичок та вмінь.

Характер вправ визначається змістом і цілями навчання,

Систему вправ різні автори визначають на основі різних класифікаційних ознак:

- за рівнем пізнавальної активності, видом діяльності,

- характером навчальної діяльності.


САМОСТІЙНА РОБОТА: КЛАСИФІКУЙТЕ ВПРАВИ ЗА ВИЩЕЗАЗНАЧЕНИМИ ОЗНАКАМИ:

розумові типові усні вступні

трудові творчі письмові пробні

фізичні графічні тренувальні

технічні контрольні


Класифікація вправ:

________________на основі навчальної мети застосування вправ______


Вступні пробні тренувальні творчі контрольні

(досвід Шаталова В.Ф., Лисенкової С.М.)


Вступні– учитель поєднує пояснення з показом виконання дій, а учні повторюють за вчителем ті самі дії.

Приклад:вивчення букви «О»


Пробні– (новий матеріал засвоєний учнями ще не міцно)


Попереджувальні Коментовані Пояснювальні

(поясни + дія) (досвід Лисенкової С.М.- (дія передує поясненню)

пояси = дія)

Тренувальні– ( більший рівень самостійності, поступове нарощування складності)


Без зразка, За зразком, інструкцією.

докладних вказівок вчителя (у Лисенкової С.М.→ опори)


Усні вправи– в процесі викладання основ науки, пов’язані з розвитком культури мови і логічного мислення, пізнавальної діяльності учнів в цілому.

Завдання:опанування учнями технікою і культурою читання, усної лічби, розповіді, переказу, відповіді на постановлені запитання, уміння аналізувати і робити висновки, правильно формувати думку, будувати судження, доведення.

Поступово ускладнюються відповідно до віку і рівня розвитку учнів і є дійовим засобом опанування знань, умінь, навичок.

Письмові вправи– належать вправи з каліграфії, списування, стилістичні і граматично – орфографічні, написання дидактику, переказу літературного твору, вміння складати ділові папери, вести записи, конспекти, складати тези, розв’язувати задачі, приклади, описувати досліди → мова, природознавство, математика.

Усні вправи дають можливість швидко проводити роботу, без витрати часу на записи. Письмові вправи дають можливість виконувати більш складні завдання, багаторазово повторювати і покращувати зроблене, але вимагають більшої витрати часу, до них висуваються високі і систематичні вимоги, які пов’язані з грамотністю. Виховують охайність, розвивають спостережливість, підвищують грамотність.

Графічні і технічні вправиза своїм характером близькі до письмових.

Застосовуються під час вивчення математики, природознавства, мови.

Графічні роботи уточнюють сприйняття. Допомагають осмислити і закріпити знання, розвивають спостережливість, сприяють здійсненню виробничої підготовки.

Графічні вправи– засіб поєднання навчального матеріалу з політехнічною освітою, з наукою і технікою, виробництвом.

Розумові вправипов’язані з розвитком мислення, уяви, пам’яті, мови. Проводять на всіх уроках.

Трудові вправистановлять певну систему спеціально підібраних трудових дій навчального або виробничого характеру.

В залежності від складності, обсягу завдань. Що його виконують учні, трудові вправи поділяються на прості і складні.

Прості– вправи на виконання трудових прийомів. Прийом складається з багатьох елементів сили, точності, швидкості виконання. Ці елементи засвоюються внаслідок виконання вправ в їх взаємозв’язку, тобто в процесі опанування цілісного прийому.

Складні– вправи на виконання трудових операцій. Виконання трудових операцій передбачає опанування трудового прийому, уміння, залежність від трудового завдання підбирати і користуватись окремими прийомами, змінювати чи удосконалювати їх.

Найбільш поширені на уроках трудового навчання.

Приклад: посадити квіти на пришкільній ділянці, виготовити іграшку, оздобити її.

Фізичні вправипов’язані з розвитком фізичних якостей дітей. Використовують на уроках музики, фізкультури, читання.

Наприклад:на уроках читання можна їх використовувати при вивченні усної народної творчості. Вивчаючи заклички, примовки, лічилки, вірші діти виконують відповідні рухи. На уроках музики – діти інсценізують і драматизують пісні.

Вступні вправи– початок вивчення теми, даємо дітям певне поняття, суть, його значення, ознаки. Мета – виявлення у дітей рівня знань з тієї чи іншої теми.

Пробні і тренувальні вправи.

Інформацію про рівень засвоєння програмного матеріалу класом в цілому і окремими учнями – контрольні вправи.

Коментовані вправи– засіб активізації виховного процесу, свідомого виконання учнями самостійної роботи.

Коментоване управлінняу С.М.Лисенкової.

Забезпечується високий темп уроку, сприяє свідомому, міцному засвоєнню матеріалу всім класом.

Творчі вправи– мають розвивальний характер, тобто вміщують в собі творчі завдання, які вимагають від учнів різного повороту думки, роздумів, самостійності.

Приклад:творчі диктанти, граматичний розбір речень.

Вчитель запитує учнів, вимагає пояснення виконання вправи, що забезпечує більш глибоке осмислення матеріалу.

Методика організації вправ:

1.Повідомлення теми і мети.

2.Інструктаж.

3.Виконання вправ.

4.Самоконтроль.

5.Самоперевірка.

6.Аналіз виконання вправ.

7.Оцінювання роботи учнів вчителем.

Вимоги до організації вправ (загальні правила проведення):

1.Доведення до свідомості учнів мети та порядку виконання вправ.

Приклад: природознавство, т. «План і масштаб».

2.Різноманітність вправ.

3.Систематичність проведення вправ.

4.Поступове наростання складності вправ.

5.Привчати учнів до самостійності і контролю.

Приклад:Розв’язування задач з перевіркою

Мова – перевірка за допомогою словників.

Характер впливу вправ на учнів залежить від міри самостійності виконання.

Приклад: робота над задачею.

6.Врахування індивідуальних особливостей учнів.

Диференційований підхід.

Приклад: завдання з читанням в 1 класі.

7.Висока уважність учня протягом усього періоду виконання вправи:

- не можна робити виконання вправ надто тривалим;

- не можна ставити вправи, які вимагають розумового напруження на останніх уроках.

8.Раціональне використання часу.

9.Аналіз і оцінка виконання вправ.


Лабораторні роботи.

Суть:один із видів дослідницької самостійної роботи учнів, що проводиться за завданням вчителя в спеціально пристосованому для проведення дослідів приміщенні, лабораторії, де є необхідне приладдя, на пришкільній ділянці.

Лабораторна робота– важливий засіб ознайомлення учнів з методом експериментального дослідження у природничих науках, розвивають технічні навички і уміння, сприяють формуванню діалектико – матеріалістичного світогляду учнів.

В процесі лабораторних робіт формуються уміння і навички, набуваються нові знання; учні оволодівають експериментальними методами дослідження явищ, поглиблюються і змінюються знання про закономірності природи, відбувається активне і свідоме застосування теорії на практиці.

Види:

Види лабораторних робіт в початкових класах:

- фронтальні досліди;

- спостереження за проведенням досвіду.

Проведення лабораторних робіт є обов’язковим.

Форми

Фронтальні групові ілюстровані дослідницькі

При фронтальній організації– всі учні класу одночасно виконують одну і ту саму роботу, яка передбачена темою, користуються однаковим навчальним приладдям і методами експериментального дослідження.

Клас виконує завдання колективно.

Позитивним є зв'язок дослідів з поясненням вчителя, переконливість результатів, керівництво вчителем роботою класу, колективне обговорення результатів.

Індивідуальна організація– вищий ступень навчання, розвиток самостійності учнів. Їх творчих здібностей.

Клас має одну тему, завдання можуть виконуватись кожним учнем окремо або бригадами.

Треба готувати різноманітне приладдя та обладнання, підібрати диференційовані завдання.

Повідомлення теми, мотивації діяльності

Інструктаж → правила техніки безпеки

Роль вчителя при проведенні:консультації, підсумок → бесіда

Вимоги: 1.Зв'язок з науковими знаннями. 2.Цілеспрямованість, вмотивованість діяльності. 3.Плановість проведення. 4.Систематичність проведення. 5.Чіткий інструктаж. 6.Дотримання правила техніки безпеки. 7.Оформлення результатів. 8. Підсумок.

Прийоми роботи:постановка завдання, планування або виконання, регулювання і контроль.

Для успішного проведення лабораторних робіт – асистенти з учнів: допомагають у підготовці до роботи, роздають матеріали, слідкують за дотриманням техніки безпеки, за чистотою в приміщенні. Робота в ролі асистента озброює учнів технічними вміннями і навичками, викликає інтерес до предмету, ставить учнів в позицію організатора навчального процесу.

При проведенні Л.Р. учні можуть користуватися підручниками, навчальними посібниками. Лабораторна робота може поєднуватися з усним викладом матеріалу вчителем, передувати йому або проводитися після нього як висновок.

Лабораторна робота– метод, який має на меті безпосереднє вивчання учнями в шкільних умовах предметів і явищ природи за допомогою спеціального обладнання; вчить працювати з приладами, апаратурою і інструментами, озброєння учнів уміннями і навичками політехнічного характеру, знайомство з методикою наукового експерименту (проведення дослідів, дослідження); учні спостерігають і відтворюють явища, аналізують їх, проводять експерименти, роблять висновки, узагальнення, розв’язують практичні завдання; розвивається спостережливість, пізнавальні здібності, ініціатива, самостійність; виховують технічну культуру, культуру праці, бережне ставлення до майна, вміння працювати в колективі; долати труднощі.

Практичні роботи

Практичні роботи– вироблення і закріплення практичних умінь і навичок. Застосовується в усіх класах, на всіх уроках, на всіх етапах процесу навчання.

Зв'язок з іншими методами навчання.

Значення:розвиток самостійності, пізнавальної активності, підготовка до життя.

Поділяємо


За навчальними предметами За місцем проведення

з мови, математики… на уроці, вдома, в майстерні, на пришкільній ділянці

Особливість– створення реальних цінностей, зв’язок теорії з практикою, хороша попередня підготовка.

Види:

фронтальні;

групові;

індивідуальні;


Проводимо з різною дидактичною метою

Структура проведення:

Вивчення нового матеріалу – обговорення можливостей застосування вивченого матеріалу на практиці.

Постановка проблеми або формування завдання вчителем.

Складання плану виконання роботи.

Практичне виконання завдання.

Аналіз результатів.

Звіт.

Оцінка роботи.

Приклад:вирощування рослин.

Можуть бути пов’язані із вивченням загальноосвітніх і спеціальних предметів, з роботою учнів у навчальних майстернях, на пришкільній ділянці.

Проводяться в класі і за його межами.

Мета практичної роботи– забезпечити закріплення та конкретизацію здобутих теоретичних знань учнів, повніше здійснювати зв'язок теорії і практики у навчанні; сприяти поглибленню знань, формуванню навичок та вмінь.

Вимагає від вчителя і учнів додаткових зусиль. Учні додатково вивчають матеріал, на основі якого ставляться досліди, проводяться спеціальні спостереження, які фіксуються.

Результативність практичної роботи – виховують ініціативу; свідоме і зацікавлене ставлення до навчання, підвищує рівень підготовки учнів до творчої трудової діяльності.

Здійснюється на різних етапах уроку:

- при повторенні і закріпленні навчального матеріалу;

- передує поясненню нового матеріалу.

Вчитель , не вдаючись до безпосереднього розгляду теми, повторює матеріал, висуває перед учнями завдання практично дійти до певних висновків, які б підвели до розгляду нової теми.

Вимоги: 1.Чіткий інструктаж з показом виконання. 2.Правильна організація учнів під час роботи. 3.Поділ праці між учнями або між бригадами. 4.Використовувати елементи змагання. 5.Закінчувати підведенням підсумків і оцінюванням.

Умови успішності проведення:

Цілеспрямованість діяльності учнів.

Наявність знань, умінь, навичок.

Доступність, систематичність.

План проведення:

  1. Усвідомлення учнями навчальних завдань, яке розв’язується за допомогою даної практичної роботи.

  2. Інструкція щодо виконання.

  3. Керівництво процесом виконання роботи, яка переважно заключається в тому, щоб учні додержувалися інструкції.

  4. Самоаналіз, самоконтроль.

  5. Перевірка робіт учнів, виділення типових переваг і помилок, їх розбір учнями.

Етапи:


Групи методів навчання за характером пізнавальної активності учнів:

- пояснювально–ілюстрований;

- метод проблемного викладу знань вчителем;

- частково – пошуковий;

- дослідницький.


Пояснювально–ілюстрований метод– основне призначення в організації засвоєння інформації учнями.

Вчитель повідомляє готову інформацію різними способами: учні сприймають. Усвідомлюють і фіксують в пам’яті цю інформацію.

За допомогою:

- усного слова (розповідь, лекція, пояснення);

- друкованого слова (підручник, додаткові посібники);

- наочні засоби (картини, схеми, к/ф, д/ф, натуральні об’єкти);

- практичний показ способів діяльності (показ досліду, способів розв’язання задачі…)

Учні виконують ту діяльність, яка необхідна для І рівня засвоєння знань – слухають, дивляться, сприймають на дотик, маніпулюють предметами і знаннями, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною, запам’ятовують.

Економний спосіб передачі дітям узагальненого і систематизованого досвіду людства.

Сьогодні використовують програмоване навчання поруч з традиційними способами передачі знань, ТЗН.

Цей метод вбирає в себе в якості засобів і форм проведення традиційні методи: бесіда, розповідь, робота з книгою, лабораторну роботу, спостереження.

Діяльність учнів:сприйняття, осмислення, запам’ятання.

Без цього методу не можна забезпечити жодної цілеспрямованої дії.

Не користуватись без потреби.

Вчити учнів вчитися.



Репродуктивний метод.

Відтворення і повторення способу діяльності за завдання вчителя є головною ознакою репродуктивного методу.

Назва методу характеризує діяльність учня, передбачає організуючу, спонукальну діяльність вчителя. Вчитель користується усним і друкованим словом, наочністю різного виду, учні користуються тими ж засобами для виконання завдань, маючи зразок, що повідомлений і показаний вчителем.

Для підвищення ефективності Р.М. – система вправ, програмовані матеріали, що забезпечують зворотній зв'язок і зворотній контроль.

Єдність з пояснювально-ілюстративним.

При здійсненні цього методу важливу роль відіграє алгоритмізація навчання. Учням пропонується алгоритм – правила і порядок дій, в результаті яких учень вчиться розпізнавати об’єкт (явище), усвідомлює суть, одночасно виконує певний порядок дій, це форма висунення учням орієнтирів для позначення чітко визначеної діяльності.

Алгоритм може бути і догматичним.

Алгоритмічний опис– опис змісту діяльності, що стосується змісту навчальної діяльності (як конструювати), або до змісту способу мислительної діяльності (як порівнювати). Використання учнями відповідного алгоритму за завданням вчителя характеризує прийом репродуктивного методу.

Застосування алгоритмічного опису корисно, коли необхідно формувати навик, що складається з декількох точно визначених операцій або коли доцільно показати учням перепони і варіанти, що зустрічаються на шляху виконання дій. Алгоритми спонукають до чіткого виділення з складних дій операцій, що їх складають.

Алгоритмізація– засіб висунення інформації, яку треба засвоїти шляхом багаторазового повторення. Якщо учням пропонується знайти і скласти алгоритм певної діяльності самостійно, це буде вимагати творчої діяльності → це вже дослідницький матеріал.

Використовуємо програмоване навчання– засіб і форма обох методів: пояснювально-ілюстративного і репродуктивного.

Основний метод → вправи.

Не гарантує розвитку творчих здібностей учнів, не дозволяє планово і цілеспрямовано їх формувати.


Частково – пошуковий, або евристичний метод.

Метод, при якому вчитель організовує участь школярів у виконанні окремих кроків пошуку, називається частково–пошуковим (евристичним).

Вчитель конструює завдання, намічає кроки пошуку, самі кроки виконує учень.

Використовуються різні засоби.

Важливе – спосіб організації пізнавальної діяльності.

Учень сприймає завдання, усвідомлює його умови, розв’язує частину завдання, активізуючи наявні знання, здійснює самоконтроль в процесі виконання кроку розв’язання, мотивує свої дії. Але при цьому його діяльність не передбачає планування етапів дослідження (розв’язання), самостійного співвідношення етапів між собою. Все це робить вчитель.


Творчі роботи

Важливо розвивати творчі здібності.

Застосовуємо різні види робіт творчого характеру, які пов’язані з узагальненням знань і створенням на їх основі оригінальних виробів, проектів.

Залежно від характеру навчального процесу творчі роботи різні.

Твір, складання і розв’язання задач, конструювання, дослідницька робота.

Перші роки навчання – опанування навчального матеріалу + творчий підхід до учнів.

Заохочувати дітей розв’язувати задачу в інший спосіб, придумати свою назву статті, по своєму викласти матеріал, внести елементи самостійності в малюнок, ліплення, виготовлення виробів – підсилює вплив навчання на розвиток творчих здібностей учнів.

Роботи творчого характеру треба ставити так, щоб вони були підготовлені попереднім знанням і допомагали практично перевіряти і твердо закріплювати засвоєні знання і навички.

Особливості робіт творчого характеру – високий ступень самостійності, участь уяви.

Мова:

1.Складання слів і речень за схемою. 2.Складання речень і текстів за даним початком. 3.Доповнити опис осені кількома реченнями: Настала осінь. Пожовкле листя сиплеться з дерев. 4.Складання коротких творів за малюнком, опис предметів …

Теми творів: Як я провів літні канікули? Моя улюблена тварина. Ким я хочу стати?

5.Розповіді, повідомлення (читання, природознавство, народознавство і ін) про видатних людей, події, художників і ін.

6.Доповіді на основі спостережень, читання книжок, побаченого к/ф…

7.Консультації учням вчителем під час підготовки.

Математика: 1.За умовою визначити питання, розв’язати. 2.З геометричних фігур скласти 1 квадрат, прямокутник. 3.Скласти задачу за малюнком, розв’язком… 4.Складання таблиць, схем і т.д.

Для успішного проведення творчої роботи, вони повинні бути правильно організовані:

Повинні бути доступними, відповідати рівню дітей і їх віковим особливостям.

Поступове наростання складності.

Різноманітність творчих вправ.

Привчати до самостійності при їх виконанні.

Враховувати індивідуальні особливості учнів.


У будь-якому методі навчання поєднуються декілька умовно виділених у класифікаціях методів. Вирішальну роль у визначенні і застосуванні певного методу відіграє дидактичне завдання, яке необхідно розв'язати на конкретному етапі навчання. Наприклад, якщо метою є розвиток в учнів мислення узагальненого характеру, то використовують дедуктивний метод, який за рівнем пізнавальної діяльності учнів є проблемно-пошуковим, а за джерелом знань - словесним (бесіда), наочним (демонстрування) чи практичним (лабораторна робота).


  1. Заключна частина:

    1. Загальний висновок.

Робота зі словником. Отже, які ключові поняття повинні бути зазначені в педагогічному словнику?

Метод «Прес» для визначення ключових понять теми (метод навчання, прийом навчання, засіб навчання, проблемне навчання, програмоване навчання).

Висловіть ваше ставлення до теми лекції та виділіть ключові її поняття за поданим алгоритмом.

  1. Я думаю...

  2. Тому що…

  3. Таким чином…


  1. Відповіді на запитання студентів.

  2. Установка на самостійну роботу та методичні поради з виконання завдань для самостійної роботи.